Административное право
План
I. Адміністративне право – окрема галузь права у системі права України.
II. Поняття та особливості адміністративних відносин.
III. Адміністративна відповідальність спеціальних суб’єктів:
1. Іноземці та особи без громадянства;
2. Посадові особи;
3. Військовослужбовці;
4. Неповнолітні особи віком від 16 до 18 років;
5. Відповідальність батьків;
6. Працівників міліції.
IV. Висновок.
Часто в житті ми стикаємось з проблемами управління, тобто впорядкування. Та у діяльності держави проблема управління має й інше, дещо конкретніше значення
Так, перебуваючи в громадському транспорті без квитка, переходячи дорогу з порушенням правил дорожнього руху, вчиняючи дрібне хуліганство, людина стає учасником відносин, що регламентуються адміністративним правом.
Адміністративне право (від administrare (лат. ) – керувати, управляти) – окрема галузь права у системі права України, норми якої регулюють суспільні відносини, що склалися у процесі організації і здійснення державного управління. Саме тому адміністративне часто називають «управлінським правом», або «правом управління».
Адміністративне право є однією:
- з найбільших галузей права України, оскільки врегульовує велику кількість різноманітних суспільних відносин;
- найважливіших галузей права України, оскільки регламентує діяльність органів виконавчої влади і частково органів місцевого самоврядування;
- фундаментальних галузей права, яка у сукупності з іншими галузями (конституційним, цивільним, кримінальним) визначає основоположні засади діяльності держави в особі її державних органів, визначає їхню систему і повноваження.
Адміністративне право – одне з небагатьох галузей права (кримінального, цивільного, трудового) яке має власні юридичні засоби захисту від посягань на правовий режим у сфері функціонування органів державного управління. Окрім цього, саме адміністративне право здійснює захист не тільки управлінських суспільних відносин, а й інших правовідносин (земельних, житлових, екологічних, фінансових, трудових та ін. ). Попри це, адміністративне право не тільки захищає такі правовідносини, а й виступає у ролі їхнього регулятора. Зокрема, саме норми адміністративного права визначають систему органів і порядок здійснення контролю за дотриманням екологічного законодавства; податкового законодавства; митного законодавства; правові та організаційні засади здійснення підприємницької діяльності та ін.
Предметом адміністративного права є відносини між органами державної виконавчої влади, та, по-перше, підпорядкованими їм структурами виконавчої влади; по-друге, іншими органами управління, що мають самостійний характер і повноваження; по-третє, підконтрольними їм підприємствами та установами; по-четверте, недержавними підприємствами та громадськими об’єднаннями і, по п’яте – громадянами.
Адміністративно-правові відносини – це урегульовані нормами адміністративного права суспільні відносини, в яких їх сторони (суб’єкти) взаємозв’язані й взаємодіють шляхом здійснення суб’єктивних прав і обов’язків, встановлених і гарантованих відповідними адміністративно-правовими нормами.
Адміністративно-правовим відносинам притаманні як загальні риси зокрема:
- вони є суспільними відносинами, урегульованими нормами права;
- вони є вольовими суспільними відносинами, тобто право, регулюючи їх впливає на свідомість і волю людей;
- учасники правовідносин наділені суб’єктивними правами і несуть юридичні обов’язки;
так і особливі риси, а саме:
- вони, як правило є «владо відносинами», оскільки виникають у результаті здійснення державного управління, тобто державно-владного впливу однієї сторони на іншу для досягнення певної мети;
- обов’язковим учасником адміністративних право відносин виступає державний орган або посадова особа, наділена певними державно-владними повноваженнями;
- вони виникають за ініціативи однієї зі сторін і згода іншої сторони