Авторитет педагога

АВТОРИТЕТ ПЕДАГОГА

Поняття «авторитет» буквально означає загальновизнане значення людини, його вплив на людей, підтримку його ідей, діяльності громадською думкою, прояв пошани, довіри до нього, віра в нього: у його розум, волю, моральність, здатність створити благо, віддати всі сили загальній справі.

Суть, специфічні особливості, функції власне педагогічного авторитету обумовлені тим, що десятки, сотні дитячих очей, як рентгеном, наскрізь просвічують, виявляють етичний стан особи педагога.

У справжнього вихователя немає іншого морального вибору окрім чистоти, щирості, відвертості, прямоти. Інакше вчитель неминуче втрачає свій вплив на дітей, право бути їх вихователем. Суть педагогічного авторитету в постійному розвитку педагогом в собі цивільній, творчій, людській особі, справжній духовності, інтелігентності. Дитина авансує вихователеві свою пошану, довіру, розташування, виходячи з природного припущення про високу якість його особи, цю довіру необхідно виправдати.

Аванс довіри відшкодовується, перш за все, високою моральністю. У сучасних умовах, бачивши навколо себе аморальність в різних шарах суспільства, у власній сім'ї, школі, вбираючи міщанську мораль, що витає в повітрі, одні діти навчилися третирувати, зневажати прості норми загальнолюдської моральності, інші опанували мистецтвом суспільного лицемірства, обману.

Утворився гострий дефіцит моральності в дитячому, молодіжному середовищі. У цій екстремальній ситуації етичне самовдосконалення, висока вимогливість педагога до самого собі - головний шлях зміцнення самоповаги. Рано чи пізно етична принциповість, визначеність, наполегливість педагога запанують в свідомості дітей, дадуть йому безумовну педагогічну перевагу, право пред'явлення етичних вимог до своїх вихованців.

Іншою важливою умовою особи педагога є духовність вихователя, його глибока цивільна переконаність, здатність відкрито обговорювати з дітьми найгостріші проблеми суспільного життя, переконувати їх, мужньо визнавати помилки, промахи

У сучасних умовах в цілях завоювання педагогічного авторитету у дітей вихователеві необхідно зробити вибір, зайняти суспільну позицію: відносно історії нашого суспільства; політичних процесів, що відбуваються в нім; процесів міжнаціональних взаємодій; прав людини;, інших. На переконання дітей можна вплинути тільки переконаністю, принциповістю. І хай деякі діти будуть не згодні з класним керівником.

Але шанований дітьми вихователь, сміливо, чесно, без тиску, залякування, відкрито вступаючий з вихованцями в діалог, дискусію, суперечку, завжди примусить їх задуматися над обговорюваною проблемою, матиме можливість зробити ідейний вплив.

Авторитет моральності, духовно-ціннісної культури педагога необхідно доповнюється авторитетом інтелектуальної розвиненості, незалежності думок, утвореної. Сьогодні невимірний зріс потік різноманітної інформації в різних областях життя.

Значна її частина приходить в гостру суперечність із стереотипами, що склалися, штампами в свідомості, мисленні. Це ставить вихователя, духовного наставника дітей, юнацтва в дуже складне положення.

Щоб глибоко зрозуміти духовний світ молодого покоління, бути володарем дум, потрібно долати в самому собі суперечності між канонізованими поглядами, що склалися, на культуру, способами її освоєння дитиною, реальною, такою, що деколи не укладається ні в які рамки, соціокультурною ситуацією.

Кращим засобом налагодження виховної взаємодії, зміцнення авторитету педагога, буде в цьому випадку його терпимість, відсутність категоричності в оцінках, тиск на психіку. Залученість дитини в діалог примусить роздумувати, сумніватися, звернутися до джерел інформації, творів літератури, мистецтва, духовно розвиватися у напрямі самостійного, критичного відношення до культури.

У міру дозрівання дітей, їх духовного багатства в поглядах, переконаннях вихователя, вихованця утворюватиметься все більше загальних оцінок, думок. Розбіжності, що залишилися, також зіграють свою виховну позитивну зміцнюючу авторитет педагога

1 2 3 4