Дипломатическая переписка как средство международной коммуникации
Дипломатичне листування є надзвичайно важливим аспектом багатогранної повсякденної дипломатичної практики. Як одна зі складових частин дипломатичної роботи, що розкриває сутність останньої, воно вимагає від виконавця високої майстерності, фахового досвіду, бездоганного знання специфіки виконуваної справи (знання з історії питання, стану проблеми на момент складання документа, юридичних, зовнішньополітичних аспектів проблеми тощо).
Дипломатичне листування є досить консервативною сферою дипломатичної практики, тому, як правило, воно передбачає дотримання традиційних правил дипломатичного протоколу. Вироблені протягом тривалого історичного часу, ці правила є загальноприйнятими в міжнародній дипломатичній діяльності і їх слід розглядати як обов'язкові для використання. Порушення правил ведення дипломатичного листування може призвести до загострення відносин між сторонами.
Надзвичайно суттєвим компонентом дипломатичного листування є мова, якою укладаються дипломатичні документи. Формально міністерство закордонних справ і посольство мають право вести дипломатичне листування мовою своєї країни. Проте це може спричинити труднощі для адресата з перекладом і, таким чином, загальмувати чи навіть зашкодити вирішенню порушуваного в дипломатичному документі питання. Щоб уникнути такої ситуації, можливе застосування двох загальновідомих варіантів: по-перше, за домовленістю із міністерством закордонних справ або посольством дипломатичне листування може вестися будь-якою третьою мовою, наприклад англійською чи французькою; по-друге, дипломатичне листування може здійснюватися мовою своєї країни з додаванням до кожного документа його неофіційного перекладу. Ведення посольством дипломатичного листування мовою країни перебування, звичайно, не можна розглядати як помилку. Проте посольству необхідно виявляти обережність у тих випадках, коли в країні перебування існує не одна, а кілька офіційних мов (Канада, Бельгія, Швейцарія, Індія, Нігерія тощо). Ведення листування лише однією із цих мов може в певних політичних ситуаціях призвести до ускладнень у взаємовідносинах між країнами.
Найпоширеніший нині документ - вербальна нота. Міністерство закордонних справ і посольства ведуть дипломатичне листування в основному шляхом обміну вербальними нотами
Обов'язковим реквізитом вербальної ноти є протокольні формули. Вербальна нота починається з висловлення поваги. Для того, щоб краще зрозуміти вживання протокольних формул у вербальній ноті, треба розрізняти ноти, що посилаються на рівні уряду та ноти міністерства закордонних справ і ноти посольства.
У вербальній ноті уряду висловлення поваги урядові-адресату, як правило, відсутнє.
Протокольна формула ноти уряду найчастіше починається так: "Уряд України вважає за необхідне заявити урядові (повна назва країни) наступне" - "The Government of Ukraine has the honour to inform the the Government of (name of the country) that (on the following). . . ". Іноді ця початкова протокольна формула може містити вказівку про те, що є предметом розгляду в цій ноті.
Якщо нота є відповіддю на ноту іншого уряду, то початкова формула найчастіше обмежується підтвердженням факту отримання ноти, на яку дається відповідь.
Вищесказане про відсутність у ноті уряду висловлення поваги не виключає того, що така формула може бути введена, якщо цього вимагає зміст ноти. Однак, як