Запрошуємо до співпраці виконавців курсових та дипломних робіт на взаємовигідних умовах.

Дисциплина труда

успіхи у праці.

Що ж стосується відповідальності за винне невиконання трудових обов'язків, то норми, котрі передбачають дисциплінарну відпо­відальність працівника, утворюють окремий правовий інсти­тут у трудовому праві.

Під методами забезпечення трудової дисципліни розумі­ються передбачені законодавством способи її забезпечення, тобто виконання сторонами трудового договору своїх обо­в'язків.

Традиційно вважалося, що існують два методи за­безпечення трудової дисципліни: заохочення і примус. Од­нак в умовах ринкових відносин особливого значення набувають економічні та організаційні методи забезпечення дис­ципліни праці.

Суть економічних методів полягає у всебічній активізації трудящих за допомогою відновлення почуття господаря, влас­ника.

Велике стимулююче значення тут мало прийняття за­конів "Про власність", "Про підприємництво", якими була проголошена рівноправність всіх форм власності, господарська самостійність підприємництва, широкі права підприємств в оплаті й стимулюванні праці, використанні прибутку.

Особ­ливе значення мала приватизація майна державних підпри­ємств, основою якої стали Закони України "Про приватиза­цію майна державних підприємств" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", в результаті якої працівники підприємств отримали переважне право на одержання акцій власних підприємств, стали працюючими співвласниками, що підвищило їх самостійність у вирішенні виробничих питань, створило умови для справж­ньої зацікавленості у результатах роботи та розподілі при­бутку. Разом із законами "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства" вони створили солідну правову базу для формування справжньої зацікавленості працівників у результатах своєї праці й зміцненні трудової дисципліни.

Організаційні методи управління дисципліною праці в Україні в сучасний період все більше характеризуються нау­ковим підходом до організації виробництва загалом. Як відомо, однією із засад розвитку виробництва виступає цілеспрямо­ване вдосконалення його організації.

Широко відомі наукові теорії управління Ф. Тейлора, Г

Файоля, Е. Маслоу, Т. Бернса та багатьох інших вчених та практиків, які обґрунтували менеджмент як науку про керівництво (управління) людь­ми — окремими працівниками, робочою групою, трудовим колективом [9]

У правовому аспекті предметом менеджмен­ту є правове регулювання системи суспільних відносин щодо організації управління персоналом. Відносини щодо забез­печення дисципліни праці є складовою частиною цієї системи.

Сучасний правовий інститут дисципліни праці за змістом складається з правової регламентації прав та обов'язків учас­ників трудового процесу, стимулювання сумлінної праці.

Якщо досі правове регулювання трудової дисципліни розвивалося переважно шляхом посилення дисциплінарної відповідальності за трудове правопорушення, то на етапі пе­реходу до ринкової економіки ухил робиться на більш чітке регламентування взаємних прав та обов'язків сторін трудо­вих правовідносин і належне стимулювання високої якості праці працівників.

2. Внутрішній трудовий розпорядок

Порядок поведінки, взаємодії між працівниками на кон­кретному підприємстві, в установі, організації в процесі здійснення трудової діяльності називається внутрішнім тру­довим розпорядком.

Всі нормативно-правові акти, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, поділяються на дві групи: норми за­гального значення (КЗпП України, Типові правила внутріш­нього трудового розпорядку та ін. ); норми спеціального призначення, які враховують специфіку окремих галузей господарства, а також особливості праці певних категорій працівників (галузеві правила внутрішнього трудового роз­порядку; статути про дисципліну; положення про дисциплі­ну окремих категорій працівників та ін. ).

Серед кола актів, що забезпечують правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку, особливе місце належить правилам внутрішнього трудового розпорядку.

1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы