Запрошуємо до співпраці виконавців курсових та дипломних робіт на взаємовигідних умовах.

Дисципліна праці

окремий правовий інсти­тут у трудовому праві.

Під методами забезпечення трудової дисципліни розумі­ються передбачені законодавством способи її забезпечення, тобто виконання сторонами трудового договору своїх обо­в'язків.

Традиційно вважалося, що існують два методи за­безпечення трудової дисципліни: заохочення і примус. Од­нак в умовах ринкових відносин особливого значення набувають економічні та організаційні методи забезпечення дис­ципліни праці.

Суть економічних методів полягає у всебічній активізації трудящих за допомогою відновлення почуття господаря, влас­ника.

Велике стимулююче значення тут мало прийняття за­конів "Про власність", "Про підприємництво", якими була проголошена рівноправність всіх форм власності, господарська самостійність підприємництва, широкі права підприємств в оплаті й стимулюванні праці, використанні прибутку.

Особ­ливе значення мала приватизація майна державних підпри­ємств, основою якої стали Закони України "Про приватиза­цію майна державних підприємств" та "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", в результаті якої працівники підприємств отримали переважне право на одержання акцій власних підприємств, стали працюючими співвласниками, що підвищило їх самостійність у вирішенні виробничих питань, створило умови для справж­ньої зацікавленості у результатах роботи та розподілі при­бутку. Разом із законами "Про підприємства в Україні", "Про господарські товариства" вони створили солідну правову базу для формування справжньої зацікавленості працівників у результатах своєї праці й зміцненні трудової дисципліни.

Організаційні методи управління дисципліною праці в Україні в сучасний період все більше характеризуються нау­ковим підходом до організації виробництва загалом. Як відомо, однією із засад розвитку виробництва виступає цілеспрямо­ване вдосконалення його організації.

Широко відомі наукові теорії управління Ф. Тейлора, Г. Файоля, Е. Маслоу, Т. Бернса та багатьох інших вчених та практиків, які обґрунтували менеджмент як науку про керівництво (управління) людь­ми — окремими працівниками, робочою групою, трудовим колективом [9]

У правовому аспекті предметом менеджмен­ту є правове регулювання системи суспільних відносин щодо організації управління персоналом

Відносини щодо забез­печення дисципліни праці є складовою частиною цієї системи.

Сучасний правовий інститут дисципліни праці за змістом складається з правової регламентації прав та обов'язків учас­ників трудового процесу, стимулювання сумлінної праці.

Якщо досі правове регулювання трудової дисципліни розвивалося переважно шляхом посилення дисциплінарної відповідальності за трудове правопорушення, то на етапі пе­реходу до ринкової економіки ухил робиться на більш чітке регламентування взаємних прав та обов'язків сторін трудо­вих правовідносин і належне стимулювання високої якості праці працівників.

 

2. Внутрішній трудовий розпорядок

Порядок поведінки, взаємодії між працівниками на кон­кретному підприємстві, в установі, організації в процесі здійснення трудової діяльності називається внутрішнім тру­довим розпорядком.

Всі нормативно-правові акти, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, поділяються на дві групи: норми за­гального значення (КЗпП України, Типові правила внутріш­нього трудового розпорядку та ін. ); норми спеціального призначення, які враховують специфіку окремих галузей господарства, а також особливості праці певних категорій працівників (галузеві правила внутрішнього трудового роз­порядку; статути про дисципліну; положення про дисциплі­ну окремих категорій працівників та ін. ).

Серед кола актів, що забезпечують правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку, особливе місце належить правилам внутрішнього трудового розпорядку. Вони поді­ляються на три види: типові, галузеві й локальні.

Діючі Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій були затверджені постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС від 20 липня 1984 р. [2] Це нормативний акт загальної дії, в якому сформу­льовані положення, що визначають трудовий розпорядок на підприємстві.

Галузеві правила внутрішнього трудового розпорядку затверджуються міністерствами і відомствами за погоджен­ням з відповідними профспілковими органами. У цих актах враховується специфіка галузі відносно режиму праці й відпо­чинку, обов'язків працівників.

Внутрішній трудовий розпорядок на

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные