Электрический привод (электродвигатели)

Класифікація електроприводів та характеристика основних серій двигунів

Електроприводом називається частина виробничого агрегату, призначена для приведення в дію робочої ма-Шини та керування її роботою. Вона складається з перетворювача електричної енергії, електродвигуна, передавального механізму та апаратури керування.

Перетворювачі електричної енергії використовують для регулювання напруги, частоти або випрямлення змінного струму, що дає можливість регулювати частоту обертання електродвигуна і змінювати вигляд його механічної характеристики. Електроприводи з перетворювачами електричної енергії використовують в вентиляційних установках, ручних електроінструментах; більшість сільськогосподарських машин не потребують регулювання частоти обертання.

За кількістю електродвигунів, встановлених на одній робочій машині, електроприводи поділяються на одиночні та багатодвигунні.

При одиночному електроприводі кожну робочу машину приводить у рух окремий електродвигун. У простому одиночному електроприводі використовують електродвигун загального призначення, а в індивідуальному — електродвигуни, спеціально пристосовані до машини. Інколи окремі частини електродвигуна одночасно є і робочими органами робочої машини. До таких електроприводів належать електрорубанок, електродрель, деякі типи центрифуг тощо.

Багатодвигунний електропривод зустрічається в складних машинах, у яких окремі робочі органи приводяться в рух своїми електродвигунами. Широко застосовують багатодвигунний електропривод у складних металообробних верстатах, зерноочисних, кормоприготуваль-них та інших машинах.

Залежно від системи керування електроприводи поділяються на автоматизовані і неавтоматизовані

Самі електродвигуни виготовляються регульовані і нерегульовані.

Трифазні асинхронні двигуни з фазним ротором серії АК і АОК. мають хороші пускові властивості, але вони на 30—50% дорожчі від двигунів з короткозамкнутим ротором, мають трохи нижчі ККД та соз <р і менш надійні в роботі. При введенні пускового реостата в коло ротора зменшується пусковий струм і підвищується пусковий момент двигуна, регулюється частота обертання вала. Ось чому ці електродвигуни використовують тоді, коли робочу машину пускають під великим навантаженням і її робочі органи мають великий момент інерції (наприклад, дробарка) або якщо необхідно регулювати частоту обертання робочих органів машини (наприклад, стенди для обкатки автотракторних двигунів після ремонту).

Через складність будови і пуску синхронні електродвигуни для привода сільськогосподарських машин практично не використовують, їх застосовують для привода великих відцентрових насосів на насосних станціях зрошувальних систем.

Електродвигуни постійного струму складніші за будовою, дорожчі від асинхронних з короткозамкнутим ротором такої ж потужності; вони вимагають більш кваліфікованого обслуговування під час експлуатації. У цих двигунах введенням опорів у кола якоря і збудження, можна плавно і в широких межах регулювати частоту обертання, їх використовують головним чином у приводах мобільних машин із живленням від акумуляторних батарей (електрокари, кормороздавачі тощо), а також як стартери автомобілів, тракторів і комбайнів.

Для привода електроінструментів та побутових машин у сільському господарстві використовують асинхронні однофазні короткозамкнуті двигуни типів АОЛБ (з пусковим активним опором), АОЛГ (з пусковим конденсатором), АОЛД (конденсаторні) та універсальні колекторні серії УВ.

Для привода сільськогосподарських машин найчасть ше використовують трифазні асинхронні електродвигуни з корошозамкнутим ротором серій АО2, 4А та їх модифікації. Ці електродвигуни прості за будовою, дешеві, надійні в роботі, легко обслуговуються під час експлуатації.

Недоліками двигунів цього'типу є великий пусковий струм, невеликий- пусковий момент, неможливість плавного регулювання частоти обертання.

Двигуни серії АО2 виготовляють

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>