Этнические и региональные религии

План:

1. Релігійні уявлення Стародавнього Сходу.

2. Іудаїзм.

3. Релігії Стародавньої Греції та Риму.

4. Релігії Стародавнього Ірану та Індії.

5. Релігії Стародавнього Китаю і Японії.

6. Релігійні уявлення стародавніх слов’ян.

Література

1. Релігійні уявлення Стародавнього Сходу

Релігії стародавнього світу, як правило, були політеїстичними, тобто багатобожними. У політеїзмі кожний бог виступає як уособлення певного явища, властивого природі, суспільству або людській психіці, причому уособлення більш високого порядку, ніж у первісних народів. У фантастичних образах божеств знай­шли відображення уявлення про те спільне, що характерне для групи однорідних предметів. Так, з уявлень про душу окремого дерева поступово формувались уявлення про духів окремих дібров та лісів, а потім уже склався образ бога лісу. Згодом відбувається процес персоніфікації божеств — вони набувають власних імен та «біографій».

У рабовласницьких державах Стародавнього Сходу (Єгипті, Шумері, Вавілоні, Ассірії, Ірані та ін

) релігія та жрецтво відігравали велику роль. Вони допомагали утримувати в покорі різні категорії вільного і залежного населення. Характерною рисою релігій Стародавнього Сходу було обожнення монарха та монар­хічної влади. Образ могутнього земного владики став прототипом для формування уявлення про єдиного, всемогутнього, всюдисущого бога. Саме тому тенденція до монотеїзму (єдинобожжя) виникла в деяких народів Сходу й остаточно сформувалась в іудаїзмі.

У Стародавньому Єгипті верховними божествами були бог сонця Ра і бог-творець Пта, що створив світ богів і людей своїм божественним словом. Найвідомішими богами були Осіріс (бог, який помирав і воскресав, символізуючи цикли розлиття Нілу), Ісіда, Гор, Амон, Атон та ін. Існував також культ тварин: лева, дикого бика, крокодила, кішки. Особливо пошанованим був священний жук-скарабей. За віруваннями єгиптян, долею людей розпоряджаються боги. У кінці життя людину чекає перехід у загробне царство, але попередньо вона має постати перед Страшним судом, де боги тримають у руках сувій із записом добрих і злих учинків людини, котрій надається право на самозахист. У стародавньому Єгипті, як і в багатьох інших стародавніх країнах спостерігався феномен етноцентризму (у давньоєгипетській мові навіть слово «люди» означало тільки єгиптян) та обожнювання верховного владики — фараона.

На схід від Єгипту в межиріччі Тигру та Євфрату виникло кілька державних утворень: Шумер, Вавілон, Ассірія. В уяві стародавнього жителя Дворіччя світ був заселений духами, добрими та злими, і могутніми божествами, що керують усіма явищами природи. Кожен рід, община, місто-держава мали своїх богів-покровителів, яких іноді вважали предками; кожна людина мала своїх духів-охоронців (шеду і ламассу) і покровителів, бога і богиню; але життю її загрожували злі демони: інкуб — Лілу і суккуб — Ліліт, і загадкова діва — Ардат лілі, і різні демони хвороби і смерті. Доля людини була записана богами клинописом у «таблиці доль»; а в годину смерті за нею приходило особливе божество Намтар, або Еккему — Викрадач, і людина була приречена на жалюгідне існування у вічній темряві підземного міста, де владарюють бог Нергал (Ерагаль) та богиня Ерешкігаль разом із радою богів землі — Ануннаків. Людина могла втішатися лише надією на більш поблажливий вирок суду Ануннаків.

На небі також існує своє місто-держава з радою богів — Ігігів.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Похожие работы