Запрошуємо до співпраці виконавців курсових та дипломних робіт на взаємовигідних умовах.

Функции, структура и форма самосознания

постійно мінливим змістом свідомості, викликуваним змінами зовнішнього і внутрішнього світу, у свідомості є момент стійкий, відносно постійний, унаслідок якого людина усвідомлює, відрізняє себе як суб'єкта від мінливого об'єкта.

Проблема внутрішньої тотожності «я», єдності самосвідомості була предметом міркувань багатьох філософів, у тому числі Канта, що висунув вчення про трансцендентальну єдність апперцепції, тобто про єдність пізнавального досвіду.

Варто торкнутися і питання: що виникає раніше - предметна свідомість чи самосвідомість? Інакше, чи є самосвідомість передумовою і нижчою ступінню свідомості чи продуктом розвитої свідомості, її вищою формою. В другому, більш загальному формулюванні, воно (питання) становить відомий інтерес і для філософії. Самосвідомість - це процес, що проходить різні ступіні розвитку. Якщо взяти самосвідомість у її первинних, елементарних формах, то вона іде далеко в область органічної еволюції і передує людській свідомості, є однією з її передумов. Якщо ж розглядати самосвідомість у її найбільш розвитих формах як одну з ознак класу чи особистості і розуміти під ним розуміння класом чи особистістю своєї ролі в суспільному житті, покликання, сенсу життя й ін. , то, звичайно, така самосвідомість будує вашу свідомість в загальному значенні цього слова, є формою суспільної свідомості.

Самосвідомість – динамічне утворення, що історично розвивається, що виступає на різних рівнях і в різних формах.

Першою її формою, яку іноді називають самопочуттям, є елементарне усвідомлення свого тіла і його вписаності у світ навколишніх речей і людей. Виявляється, що просте сприйняття предметів у якості існуючих поза даною людиною і незалежно від її свідомості вже припускає певні форми самовіднесеності, тобто деякий вид самосвідомості. Для того щоб побачити той або інший предмет як щось існуюче об'єктивно, у сам процес сприйняття повинен бути як би «вбудований» певний механізм, що враховує місце тіла людини серед інших тіл – як природних, так і соціальних – і зміни, що відбуваються з тілом людини на відміну від того, що відбувається в зовнішньому світі

Наступний, більш високий рівень самосвідомості пов'язаний з усвідомленням себе у якості приналежного тому або іншому людському співтовариству, тій або іншій соціальній групі, спільноті.

Найвищий рівень розвитку цього процесу – виникнення свідомості «Я» як зовсім особливого утворення, схожого на «я» інших людей і разом з тим у чомусь унікального і неповторного, здатного робити вільні вчинки і нести за них відповідальність, що з необхідністю припускає можливість контролю над своїми діями і їх оцінкою. Тут необхідно відтінити такий  аспект, як свідомість. Свідомість характеризується насамперед тим, якою мірою людина здатна усвідомлювати суспільні наслідки своєї діяльності. Чим більше місце в мотивах діяльності займає розуміння громадського обов'язку, тим вище рівень свідомості. Свідомою вважається людина, здатна правильно зрозуміти дійсність і, виходячи з цього, керувати своїми вчинками.    

Свідомість - невід'ємне, властивість душевно здорової людської особистості. Можливість розуміння наслідків вчинків різко знижена і навіть відсутня цілком у дітей, а також  у душевнохворих. Свідомість суть морально-психологічна характеристика дій особистості, що ґрунтується на свідомості й оцінці себе, своїх можливостей, намірів і цілей.

Однак самосвідомість – це не тільки різноманітні форми і рівні самопізнання. Це також завжди і самооцінка і самоконтроль. Самосвідомість

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные