Государственный потенциал западной украинской диаспоры

Державотворчий потенціал західної української діаспори

Після здобуття Україною державної незалежності неодноразово порушувалося питання співпраці із західною діаспорою, використання її культурного, матеріального потенціалу. Варто відзначити, що така співпраця є досить активною та перспективною, вона відбувається, в більшості випадків, на громадських засадах між тими чи іншими суб’єктами наукової, творчої, мистецької, бізнесової діяльності. Багато авторитетних представників діаспори не здатні повною мірою здійснювати ту чи іншу допомогу українській державі, оскільки існують всілякі адміністративні, бюрократичні, нормативно-правові тощо перепони в Україні (візовий режим, процедура реєстрації). Найбільшим каменем спотикання упродовж останніх років виявилася відсутність відповідного нормативно-правового забезпечення тих прав і свобод, котрі б конституювали закордонного українця нарівні з громадянином України. Варто зауважити, що подібні питання досить мобільно вирішуються в Угорщині, Польщі та в багатьох інших країнах. Відтак прийняття існуючого законопроекту “Про правовий статус закордонних українців”, можливо, стане основою для принципового розв’язання цього питання.

Чому власне правовий статус закордонних українців є актуальним? Насамперед, вирішення цієї проблеми прискорить процеси культурної, наукової, інформативної, бізнесової співінтеграції української діаспори та України, У контексті глобалізаційних процесів сьогодення будь-яка держава розробляє механізми централізованого співробітництва з власною діаспорою, оскільки остання не лише може бути “політичним партнером”, а й здатна виконувати представницькі функції прабатьківщини.

Для прикладу розглянемо угорський досвід роботи з діаспорою. У Будапешті щороку відбувається Постійно діюча Нарада за участю представників угорського уряду, керівників підрозділів Кабінету прем’єр-міністра, міністрів, керівників багатьох державних структур та головів усіх найбільших угорських національних товариств, союзів, спілок, об’єднань, що проживають за межами Угорщини.

Результатом таких широкоформатних зустрічей постали численні доповнення, поправки в нормативно-правовій сфері задля належного закріплення статусу закордонного угорця

1 січня 2002 р. набрав чинності “Закон про статус закордонного угорця”.

Варто відзначити, що сусідні Словаччина та Румунія гостро відреагували на угорський “Закон про статус закордонного угорця” і заборонили його запровадження на своїх теренах. Згідно з цим документом, закордонний угорець у багатьох питаннях повинен мати обов’язкову підтримку країни, де проживає, та прабатьківщини - Угорщини, а всі угорці світу трактуються представниками єдиної політичної нації. На цьогорічній Постійно діючій Нараді в Будапешті цей закон зазнав певної видозміни, що пояснюється приходом до влади в Угорщині поміркованих політичних сил, які дотримуються стратегії, щоб не лише положення цього закону визнавалися усіма країнами-сусідами, в яких проживають етнічні угорці, а й аби він міг діяти і надалі, після вступу Угорщини до ЄС.

У політичному сенсі Угорщина активно використовує діаспору. Позитивним чинником щорічних Постійно діючих Нарад є те, що Угорщина активно розробляє централізовані механізми співпраці з діаспорою, а її членів в освітніх, культурних, політичних тощо правах намагається прирівняти до власних громадян.

Досвід Угорщини щодо співпраці з діаспорою слід ретельно вивчати, а найбільш конструктивні, реалістичні його прояви застосовувати Україною у роботі з власною діаспорою (наприклад, проводити щорічні двосторонні зустрічі між урядом та керівниками українських закордонних структур).

Багато країн, зокрема сусідів України, використовують власні діаспори як потужний засіб політичного впливу. Робота з діаспорою досить жорстко централізується, забезпечується відповідним законодавством, її форми різноманітні, а засоби і методи відрізняються в залежності від групи, на яку

1 2 3 4 5

Похожие работы