Использование объектов интеллектуальной собственности в рекламе

Використання об’єктів інтелектуальної власності в рекламі

Любий виробник бажає, щоб його товари і послуги мали успіх, щоб їхня реклама впливала на споживача. Для виробництва такої реклами необхідно прикласти певні творчі зусилля. У багатьох випадках використовуються результати творчості й інші об’єкти інтелектуальної власності третіх осіб. Але не можна забувати, що їхнє використання повинне підкорятися визначеним законодавчо встановленим правилам. Відповідно до Закону України «Про рекламу» використання в рекламі об’єктів виключних прав (інтелектуальної власності) допускається в порядку, передбаченому законодавством України. Який же цей порядок і якими законами він регламентований?

Серед всіх об’єктів інтелектуальної власності можна виділити об’єкти, що частіше інших або представляються в рекламі (товарні знаки, фірмові найменування, об’єкти патентних прав), або використовуються при її виготовленні (твори науки, літератури і мистецтва).

Порядок використання товарних знаків регламентується Законом України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг». Товарний знак — позначення, здатне відрізняти однорідні товари різних виробників. Фактично, саме товарний знак є основним об’єктом реклами й у результаті залишається в пам’яті споживачів. Власник товарного знаку має виключне право користуватися і розпоряджатися ним, а також забороняти його використання третім особам. Ніхто не може використовувати охоронюваний товарний знак без дозволу його власника

Звичайно саме рекламодавець є правовласником у відношенні товарного знаку, зареєстрованого у встановленому порядку. Однак іноді в рекламі незаконно використовується товарний знак, що належить іншій особі. Найчастіше це відбувається тоді, коли рекламодавець не знає про наявність у третьої особи прав на представлене в рекламі позначення, або він свідомо прагне скористатися популярністю чужого товарного знаку, рекламуючи товар з подібним позначенням.

Порушенням прав власника товарного знаку визнається будь-яке несанкціоноване ним введення в господарський оборот товару, позначеного точно таким же або подібним з ним до ступеня змішання позначенням, або самого позначення у відношенні однорідних із зазначеними у свідоцтві товарами. Наприклад, до таких дій може відноситися пропозиція до продажу товару, незаконно позначеного чужим товарним знаком. Таким чином, якщо товарний знак або подібне з ним позначення використовується ким-небудь у рекламі без дозволу правовласника, то сама реклама буде самостійним порушенням виключних прав. За такі дії може наступити цивільно-правова, а в деяких випадках адміністративна і кримінальна відповідальність. При цьому порушником буде рекламодавець (навіть якщо він сам не робить товари), оскільки саме він вводить товарний знак і товар у господарський оборот і відповідає за зміст інформації, наданої для створення реклами. Але якщо яке-небудь позначення було незаконно введене і з’явилося вже в процесі підготовки й оформлення реклами, то не можна виключати можливість залучення до відповідальності рекламовиробника.

У випадку порушення власник товарного знаку вправі жадати від порушника припинення порушення, відшкодування збитків, публікації судового рішення з метою відновлення ділової репутації і здійснення деяких інших дій.

Таким чином, порядок використання в рекламі товарних знаків укладається в тім, що їх може використовувати тільки правовласник (власник, ліцензіат на підставі ліцензійного договору), або будь-яка особа, але тільки якщо даний товарний знак ще не одержав охорону (не зареєстрований у Патентному відомстві України).

Однак Закон про рекламу не допускає і несумлінну рекламу, що

1 2 3 4 5 6

Похожие работы