Краткосрочные расходы предприятия

Короткострокові витрати підприємства 

Поєднання незмінних (фіксованих) і змінних факторів підприємством у виробництві свого продукту в межах короткострокового періоду викликає дію закону спадного граничного продукту, або закону спадної віддачі ресурсів.

Якщо припустити, що в короткому періоді основний незмінний ресурс – це капітал (засоби праці), а основний змінний ресурс – праця (робоча сила), то продемонструвати дію закону спадної віддачі можна так: якщо кількість працівників, які обслуговують незмінну кількість засобів праці, буде збільшуватися, то зростання обсягу виробництва відбувається усе повільніше, у міру того, як все більше робітників буде залучатись у виробництво (ефект від масштабу виробництва стане спадним).

Для пояснення цього факту повернемось до фірми “Пінгвін”. В короткому періоді її діяльності кількість фіксованих, незмінних ресурсів (міксерів, холодильників, пакувальних машин) залишається постійною. Для їх обслуговування застосовується змінний ресурс – праця.

Якби дана фірма найняла на роботу лише одного працівника, йому довелось би скрутно – треба управляти водночас і міксерами, що змішують молоко, цукор та інші складники майбутнього продукту, і холодильниками, переносити сировину та продукт, а потім ще й продавати морозиво. Тобто рівень продуктивності праці буде вкрай низьким. Відчуватиметься нестача робочої сили, тому виробництво буде неефективним.

В міру зростання кількості працюючих ці труднощі поступово зникатимуть, окремі робітники спеціалізуватимуться на обслуговуванні своїх робочих місць – біля транспортного візка, міксера, холодильника, прилавка. Це призведе до економії часу (який раніше втрачався при зміні одним робітником засобів праці), використовуватимуться усі переваги поділу праці (спеціалізації). Продуктивність праці значно зросте, виробництво стане ефективним.

Найефективнішим виробництво морозива буде за наяв­ності 5 працюючих: 4 робітників і 1 продавця. До цього часу граничний продукт праці (додатковий випуск продукту на одного додаткового пра­цівника) зростатиме, але тенденція до його зростання не може продовжуватись нескінченно при фіксованої кількості незмінних ресурсів (засобів праці).

Наступне збільшення кількості працівників (спочатку наймуть 6-го, згодом 7-го, 8-го і т

д. ) створить проблему їх надлишку, їх робоча сила (усієї кількості працюючих) недовикористовуватиметься. Виробництво зростатиме, але темп зростання сповільнюватиметься, адже на кожного працівника припадатиме все менша кількість обладнання. Граничний продукт праці зменшуватиметься (в розрахунку на 6-го працівника він стане меншим, на 7-го - ще меншим, не кажучи уже про 8-го, і т. д. ).

В кінцевому рахунку працівники могли б заповнити увесь виробничий простір фірми і стали б просто заважати один одному. Граничний продукт праці впав би до нуля разом із зупинкою виробництва внаслідок його крайньої неефективності. Отже, починаючи з певного моменту (коли на роботу візьмуть 6-го працівника), розпочнеться спадна віддача усієї сукупності виробничих ресурсів, а граничний продукт праці почне зменшуватись.

При аналізі спадної віддачі ресурсів у короткому періоді використовуються показники сукупного і граничного продукту.

Граничний продукт праці розраховують шляхом віднімання: від сукупного продукту, створеного у нашому прикладі, скажімо, 11-ма працівниками, варто відняти сукупний продукт праці 10-ти працівників тощо.

Окрім цього, при аналізі віддаччі ресурсів не можна обминути показника середнього продукту.

Середній продукт будь-якого змінного фактора є показником його продуктивності. Коли йдеться про такий змінний фактор,

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы