Запрошуємо до співпраці виконавців курсових та дипломних робіт на взаємовигідних умовах.

Лицензирование предпринимательской деятельности назначение, содержание, правовое регулирование

України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01. 06. 2000р.

Дія Закону поширюється на всіх суб’єктів господарювання. Ліцензування банківської діяльності, ліцензування каналів мовлення, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування у сфері електроенергетики і використання ядерної енергії, ліцензування у сфері інтелектуальної власності здійснюється згідно зі законами, які регулюють відносини у цих сферах [18;с. 114].

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» ліцензування - це видача, переоформлення та анулювання ліцензій, видача дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контроль за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування [4].

Загальні засади ліцензування певних видів господарської діяльності в Україні закріплюються Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України. Так ч. 3 ст. 91 ЦК України встановлює правило про те, що юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлено законом, після одержання нею спеціального дозволу – ліцензії [3].

Суб'єктами відносин, що виникають у зв'язку з ліцензуванням, є, з одного боку, суб'єкт господарювання, а з іншого боку - орган ліцензування.

Суб'єкт господарювання - зареєстрована в установленому законодавством порядку юридична особа незалежно від її організаційно-правової форми та форми власності, яка провадить господарську діяльність, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності

Орган ліцензування - орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або спеціально уповноважений виконавчий орган для ліцензування певних видів господарської діяльності.

Суб'єкт господарювання, що має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.

Орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії або про відмову у її видачі у строк не пізніше ніж десять робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до заяви, якщо спеціальним законом, що регулює відносини у певних сферах господарської діяльності, не передбачений інший строк видачі ліцензії на окремі види діяльності [19;с. 61].

Ліцензування є засобом державного регулювання у сфері господарювання, спрямованим на забезпечення єдиної державної політики у цій сфері та захист економічних і соціальних інтересів держави, суспільства та окремих споживачів.

 Правові засади ліцензування визначаються виходячи з конституційного права кожного на здійснення підприємницької діяльності [1], не забороненої законом, а також принципів господарювання, встановлених у ст. 6 ГК.

Варто зауважити, що ліцензування не є остаточним та безстроковим. Ліцензія видається лише на певний строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 14 ГК України ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання - ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов [2].

Ліцензіат - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на
провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає
ліцензуванню [2].

Ліцензія є єдиним документом дозвільного характеру, який дає право на зайняття певним видом господарської діяльності, що відповідно

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14