Макроэкономическое прогнозирование и планирование
Суть та способи економічного прогнозування. Класифікація прогнозів
Прогноз (грец. — передбачення):
— науково обґрунтоване судження, що дає випереджаючу інформацію про розвиток об'єкта у майбутньому;
— науково обґрунтоване передбачення можливого стану об'єкта у майбутньому, можливих шляхів і строків його досягнення.
Економічне прогнозування — виявлення стану та можливих напрямків розвитку економічних явищ і процесів на різних рівнях економічної системи (мікро-, мезо-, макрорівні).
Джерела прогнозної інформації:
накопичені знання та досвід (теоретичні та емпіричні знання про закономірності розвитку процесів);
фактична і статистична інформація про об'єкт прогнозування;
економіко-математичні моделі.
Способи прогнозування:
експертний (лат. — досвідчений) — шляхом опитування спеціалістів стосовно об'єкта прогнозування;
екстраполяції (лат. — поза і згладжувати) — збирання інформації про розвиток об'єкта у минулому і перенесення закономірностей цього розвитку на майбутнє;
моделювання (франц. — ліпити, формувати) — дослідження, що базуються на побудові моделей об'єкта відповідно до очікуваних (бажаних) змін у його стані
Пошуковий прогноз базується на умовному перенесенні на майбутнє тенденцій розвитку об'єкта, що склалися у минулому та діють нині, абстрагується від факторів, здатних змінити ці тенденції. Мета пошукового прогнозу — з'ясувати, як розвиватимуться події за збереження існуючих тенденцій.
Нормативний прогноз (на відміну від пошукового) розробляється на основі заданих цілей (нормативів) і передбачає визначення способів і терміну їх досягнення.
Різниця між пошуковим та нормативним прогнозом
Макроекономічне прогнозування та його принципи
Макроекономічне прогнозування — виявлення та аналіз закономірностей і тенденцій розвитку національної економіки, передбачення змін у ньому і створення наукової бази для економічної політики та державного регулювання економіки.
Принцип наукової обґрунтованості передбачає, що прогнозування базується на системних знаннях про закономірності розвитку економіки; враховує реалії економічного, політичного і соціального життя країни, вітчизняний та світовий досвід, а також використовує систему наукових методик і методів.
Принцип системності розглядає національну економіку, з одного боку, як єдиний об'єкт, а з іншого — як сукупність самостійних напрямків (блоків) прогнозування.
Складовими макроекономічного прогнозу є прогнози розвитку:
окремих великих сфер і підсистем економіки (фінансів, грошового обігу, цін тощо);
галузей і підгалузей;
видів виробництва;
природних ресурсів (земельних, водник, енергетичних, корисних копалин тощо);
трудових ресурсів;
науково-технічні;
соціальні (зайнятості, доходів, рівня життя тощо);
зовнішньоекономічні;
екологічні;
регіональні;
демографічні;
політологічні тощо.
Принцип адекватності означає, що прогноз як теоретична модель (узагальнення)*має достатньо повно і точно відображати реальні процеси національної економіки.
Принцип багатоваріантності (альтернативності) передбачає розробку не одного, а кількох (мінімум трьох) варіантів майбутнього розвитку національної економіки, оскільки хоч її розвиток і детермінований конкретними умовами чи