Запрошуємо до співпраці виконавців курсових та дипломних робіт на взаємовигідних умовах.

Мышление

была бы излишней". В цьому суть наукового поняття. Воно було би зайве якщо б відбивало об'єкт в його зовнішньому прояві як емпіричне поняття. [4].

Засвоєння наукових понять здійснюється на основі процесів аналізу, абстракції, узагальнення які скеровуються спілкуванням та опосередкуються мовними знаками.

Наукові поняття, що засвоєні, утворюють більш строгі родо-видові системи по відношенню до загальних. Вони більш усвідомлені і в розвитку включають не тільки узагальнення предметів, але й узагальнення своєї думки.

Можна легко побачити що Л. С. Виготський виділяє у засвоєнні наукових понять процесів спільних з моделюванням. Тобто при засвоєнні якогось поняття відбуваються майже ті ж самі процеси що і при побудові моделі і зокрема математичної моделі, як моделі що головує над іншими за своєю універсальністю і ступенем формалізації.

Виготський розробив учіння про вік, як одиницю аналізу дитячого розвитку, він виявив і сформулював закони психічного розвитку дитини. Він ввів поняття соц. ситуація розвитку – специфічна для кожного віку між дитиною і соц. середовищем. Взаємодія дитини зі своїм соц. оточенням, що навчає її і визначає той шлях розвитку, що призводить до виникнення новоутворень.

Особливості дитячого розвитку за Виготським:

1)циклічність – розвиток має складну організацію у часі, цінність кожного року або місяця визначається тим, яке місце він займає в циклах розвитку.

2) нерівномірність – різні сторони особистості втому числі психічні функції, розвиваються не рівномірно, тому на кожному віковому етапі відбувається перебудова їх зв’язків і зміни співвідношення між ними. Розвиток окремих функцій залежить від того, до якої системи міжфункційних зв’язків вона включена. Період коли функція домінує – період найінтенсивнішого оптимістичного розвитку

У ранньому дитинстві – сприймання, у дошкільному віці – пам’ять, у молодшому шкільному – мислення.

3)метаморфози – розвиток не зводиться до кількісних змін – це ланцюг змін якісних перетворень однієї форми в іншу. Дитина не схожа на маленького дорослого, який мало знає і вміє і постійно набуває досвіду. Психіка дитини своєрідна на кожній віковій сходинці, вона якісно відрізняється від того, що було раніше і що буде потім.

4)поєднання еволюції і енволюції - процеси зворотного розвитку ніби вплітаються до перебігу еволюції. Те що розвивалось на попередньому етапі – втрачається або перетворюється. Якщо інволюційні процеси запізнюються, спостерігається інфантелизм.

Кризові вікові періоди за Виготським:

1)криза новонародженості – 2міс; немовлячий вік – криза одного року.

2)раннє дитинство – 1-3 роки; криза трьох років.

3)дошкільний вік – 3-7 років; криза семи років.

4)шкільний вік – 8-12 років; криза 13 років.

5)пубертатний вік – 14-17років; криза 17років.

 

Література

1. Карамишева Н. В. Логіка. Пізнання. Евристика: Посібник для студентів та аспірантів. — Львів: Астролябія, 2002. — 356 с.

 

1 2 3 4 5

Похожие работы