Определение и экономическое значение лизинга

Визначення та економічне значення лізингу

Утвердження сучасної ринкової економіки зумовлює необхідність глибоких структурних змін у промисловості України. Проте більш як за десять років трансформаційних перетворень частка базових галузей — металургійної, хімічної, енергетичної та паливної промисловості в загальному обсязі виробництва не тільки не скоротилася, а навпаки виросла з 23,6 % у 1991 ро­ці до 58 % у 2000 році, за цей самий період частка машинобудування зменшилася з 30,7 % до 13,2 %, а легкої промисловості — скоротилася у 8 разів. Водночас майже вп’ятеро разів зменшилися інвестиції у виробництво, а реальне зношування основних фондів у провідних галузях становить нині 60—70 %. Значно скоротилися як обсяги державних видатків на економічну діяльність, так і їхня структура. Капітальні вкладення в останні роки не перевищує 3—4 %.

Утім, власні ресурси підприємств і банківської системи сьогод­ні не можуть забезпечити економічне зростання, підтримувати стабільну діяльність економічного комплексу. Сукупний ресурсний потенціал банківської системи України, за оцінками фахівців, менший, ніж потенціал одного великого банку Росії чи Поль­щі. Залишається низьким прибуток підприємств — головне джерело нарощування внутрішніх фінансових ресурсів.

Розв’язання проблем структурної перебудови й оновлення основних фондів пов’язане з використанням інших форм фінансування вкладень на придбання обладнання, машин, споруд виробничого призначення, іншого рухомого і нерухомого майна, нових механізмів купівлі-продажу основних фондів. У багатьох країнах світу такою формою став лізинг (від англійського «to leans», що найчастіше перекладається як «брати в оренду», «наймати»)

У вітчизняній та зарубіжній літературі немає єдиного визначення терміна «лізинг». Це можна пояснити як складним змістом, що вкладають у це поняття, так і відмінностями у його норматив­но-законодавчому визначенні та регулюванні в різних країнах.

Хоча в основі лізингової операції лежать правові відносини з передання майна в тимчасове користування, проте характеристика лізингу цим не вичерпується.

У вітчизняному законодавстві визначено, що «лізинг — це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виняткове користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений термін майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів». Європейська федерація національних лізин­гових асоціацій «LEASEURORE» дає таке визначення: «лізинг — це договір про оренду заводу, промислових товарів, нерухомості для використання їх у виробничих цілях орендатором, тоді як товари купуються орендодавцем і він зберігає за собою право власності».

На думку фахівців Міжнародної Фінансової Корпорації (МФК), «лізинг — це договір, укладений двома сторонами, відповідно до якого одна сторона (лізингодавець) надає в користування іншій стороні (лізингоодержувачу) об’єкт лізингу на визначений період і за певну плату».

За всіх наявних розбіжностей ці визначення об’єднує голов­не — лізинг трактується як передання господарського майна в тимчасове користування на умовах платності, строковості та зворотності (або викупу).

Ці особливості лізингу свідчать про його спорідненість із орен­дою. У чинному законодавстві визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний термін у користування майно для здійснення господарської діяльності.

1 2 3 4

Похожие работы