ПРЕДМЕТ, ЗАДАЧИ ДИСЦИПЛИНЫ, МЕТОДЫ ИССЛЕДОВАНИЯ. ИСТОРИЯ РАЗВИТИЯ ПОЧВОВЕДЕНИЯ.

позиціях старих уявлень про ґрунт як мертве середовище для життя рослин.

8. Створення теоретичного ґрунтознавства, докази найважливі­ших його концепцій: ґрунт — самостійне тіло природи, яке має профільну будову; родючість •— його основна властивість; вчен­ня про ґрунтові типи, їх генезис і еволюцію; класифікація ґрунтів; ґрунт і ландшафт; закони зональності (В. В. Докучаєв, . М. М. Сибірцев, П. А. Костичев, В. Р. Вільямс, Є, В. Гільгард, П. Трейтц, Г. М. Мургоч та ін. ) (кінець XIX — початок XX ст. ). В чому ж суть наукової революції, здійсненої В. В. Докучаєвим?

По-перше, він показав, що ґрунт є самостійним природно-історичним тілом, яке розвинулось з гірської породи під впливом сукупної дії факторів ґрунтоутворення. Ґрунт як самостійне при­родне тіло має свою будову, свої властивості, свій генезис, вік і закономірне поширення на поверхні земної кулі.

По-друге, В. В. Докучаєв сформулював основні теоретичні кон­цепції генетичного ґрунтознавства, про які було сказано вище (вчення про ґрунт як самостійне природне тіло, вчення про фак­тори ґрунтоутворення, вчення про зональність ґрунтового пок­риву).

По-третє, ним розроблені і освоєні методи ґрунтових дослід­жень:  порівняльно-географічний,  профільно-морфологічний та ін. По-четверте, він заклав основи сучасної картографії ґрунтів. По-п'яте, дав наукову класифікацію ґрунтів, основану на ге­нетичному принципі.

Життя і наукова діяльність В. В. Докучаєва тісно пов'язана з Україною. Обстежуючи чорноземну смугу, він провів два літа на її території. Крім ґрунтового покриву він вивчав рельєф, гео­логію, заплави річок. Тут він здійснив шість маршрутів, які пере­тинали у різних місцях лівобережну і правобережну Україну з півночі на південь. У його книзі «Російський чорнозем» (1885) опису цього регіону присвячена III глава.

З 1888 по 1894 р. В. В. Докучаєв очолює Полтавську експеди­цію, у складі якої працюють В. І. Вернадський, Г. М. Висоцький, Г

І. Танфільєв. Були проведені глибокі дослідження ґрунтів, рос­линності і геології Полтавської губернії. Результати досліджень стали основою для розробки теоретичних і практичних питань сільськогосподарського ґрунтознавства, геоморфології, фізичної географії. У Полтавському краєзнавчому музеї створена експо­зиція, на якій представлені зразки ґрунту і особисті речі В. В. До­кучаєва.

У 1892 р. він організовує дослідні станції поблизу Старобельська (сучасна Луганська обл. ) і Велико-Анадольська (сучасна Донецька обл. ) з метою дослідження ґрунтів, проведення метеорологічних спостережень та дослідів по захисному лісорозведен­ню та регулюванню водного режиму ґрунту.

Життю і науковій діяльності В. В. Докучаєва присвячена ве­лика кількість робіт на багатьох мовах світу. Його ім'я згаду­ється в десятках національних і спеціальних енциклопедій, в т. ч. у «Міжнародних персоналіях» та у «Всесвітній історії наук». Ба­гато іноземних авторів дають високу оцінку науковій діяльності В. В. Докучаєва в підручниках, монографіях та інших працях з ґрунтознавства. Багато праць В. В. Докучаєва неодноразово дру­кувались на багатьох мовах світу.

Варто відзначити, що В. В. Докучаєв в своїй науковій діяль­ності і в своїх поглядах на ґрунт мав прихильників. Навколо ньо­го згуртувалась і виросла ціла школа ґрунтознавців, які увій­шли до списку видатних вчених (М. М. Сибірцев, Г. М. Висоцький та ін. ).

Ціла плеяда учнів В. В. Докучаєва внесла значний вклад та­кож в розвиток інших галузей природознавства. Серед них В. І. Вернадський — мінеролог, основоположник геохімії; Ф. Ю. Левінсон-Лессінг — петрограф; географи та геоботаніки А. М. Краснов і Г. І. Танфільєв;

1 2 3 4 5 6 7 8 9