Понятие иммунитета государства в международном частном праве

групи входять умови, в скороченій назві яких перша буква відповідає назві групи. В кожну групу входять умови, що за головними положеннями схожі між собою:

1. Е - EXW. Товар передається покупцеві, але використання послуг перевізника прямо не передбачене.

2. F - FCA, FAS, FOB. Покупець несе всі витрати і ризики до передачі товару перевізнику.

3. С - CFR, СІF, СРТ, СІР. Покупець повинен здійснити поставку товару до перевізника, за свій рахунок забезпечити транспортування товару перевізником, і, за деякими типовими умовами, застрахувати товар. Покупець не бере на себе ризики, пов'язані з подіями, що мають місце після передачі товару перевізнику.

4. D - DAF, DES, DEQ, DDU, DDE. Покупець повинен передати товари перевізнику, забезпечити їхнє транспортування і нести всі ризики і витрати до прибуття товарів у країну призначення.

 ЮНСІТРАЛ і Віденська конвенція

На міждержавному рівні головна роль належить Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ). Укладена в 1980 році Віденська конвенція про міжнародні договори купівлі-продажу товарів (надалі - Віденська конвенція) є плодом багатьох років роботи в рамках цієї організації.

 Віденська конвенція стосується таких питань:

- що потрібно для того, щоб угода вважалася укладеною;

- коли вважається, що сторона договору виконала усі свої зобов'язання, що виникли в результаті укладання договору;

- наслідки невиконання договору;

- неможливість виконання.

 Віденська конвенція застосовується сторонами, якщо вони:

1) прямо не вказали в договорі, що Конвенція або якась її частина до них не застосовується;

2) сторони договору знаходяться в двох різних державах:

- для обох цих держав Конвенція набрала сили, або

- для однієї з цих держав Конвенція набрала сили і сторони домовилися про те, що до їхньої угоди застосується саме право цієї держави, або

- для однієї з цих держав Конвенція набрала сили, і за нормами міжнародного приватного права застосовуваним до угоди є право цієї держави.

 Форма договору купівлі-продажу визначається згідно з загальними правилами ЦК про форму правочинів.

 У ЦК визначена форма окремих видів договорів купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, жилого будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Продавцями і покупцями в договорі купівлі-продажу можуть виступати як фізичні (які мають, як правило, повну дієздатність, за винятком укладення деяких договорів), так і юридичні особи.

 Зміст договору складають ті умови, із приводу яких сторони досягають угоди. Істотними умовами, зокрема, є предмет і ціна.

 Предмет договору — майно, що продавець передає або зобов'язується передати покупцеві. Предметом договору можуть бути як індивідуально-визначені речі, так і речі, визначені родовими ознаками. Це можуть бути як окремі речі, так і їх сукупність, як рухоме майно, так і нерухоме (за деякими винятками, передбаченими законодавством).

 Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11