Правовое регулирование деятельности абонентов сети Интернет

з використанням мережі Інтернет і інтернет-технологій. Варто підкреслити те, що найпоширеніше серед юристів сприйняття можливостей мережі Інтернет пов'язане з традиційними інформаційними процесами: створенням, поширенням, використанням і зберіганням інформації. У той же час, експерти приходять до думки про те, що тільки такими процесами використання Інтернету не обмежується. Мова, наприклад, може йти про робототехнічні комплекси, у яких дистанційне керування об'єктами в просторі здійснюється за допомогою інтернет-технологій. При цьому, як правило, для передачі інформації за допомогою мережі Інтернет використовуються спеціальні кінцеві пристрої й спеціальні інтернет-технології.

Причиною такого різноманітного визначення інтернету при дослідженні правових проблем є неоднозначне визначення об'єкта правовідносин, пов'язаних з інтернетом. У загальній теорії права різноманіття правовідносин призвело до необхідності в інтересах забезпечення внутрішньої єдності права визначення системоформуючих категорій. Однією з таких категорій стала категорія «об'єкт правовідносин», на основі якої можливе проведення класифікації суспільних відносин як предмета правового регулювання. У результаті тривалої дискусії сформувалося дві основні теорії об'єкта правовідносини: моністична й плюралістична. На думку С. С. Алексеева, об'єктами правовідносин виступають явища (предмети) матеріального й духовного світу, тобто різноманітні матеріальні й нематериальні блага, здатні задовольняти потреби суб'єктів. Це визначення, по суті, є квінтесенцією змісту плюралістичної теорії об'єкта правовідносин, що розвивали С. Ф. Кечекьян, В. Н

Протасов, О. Ф. Скакун. В. Н. Протасовим об'єкт правовідносин визначений як явище зовнішнього світу, здатне задовольнити інтерес особи, що виступає у вигляді речі, послуги, продукту духовної творчості або особистого нематеріального блага, заради якого й діють суб'єкти правовідносин у рамках своїх юридичних прав і обов'язків.

Незважаючи на недостатність стрункості в теоретичних положеннях послідовників плюралістичного підходу, слід зазначити, що саме ця теорія найбільш близька до реальності. Саме плюралістична теорія об'єкта правовідносин дозволяє реалізувати системний підхід до формування теорії правового регулювання суспільних відносин, пов'язаних з інтернетом, шляхом поділу об'єкта дослідження на складові частини з наступним синтезом. Аналіз дозволяє виділити два основних об'єкти правовідносин, пов'язаних з інтернетом:

- мережа Інтернет - підсистема інформаційної інфраструктури у вигляді телекомунікаційної мережі як сукупності технічних і програмних засобів, призначених для передачі й прийому даних;

- Інтернет - сукупність мережі Інтернет і множини кінцевих пристроїв та інтернет-технологій, що призначена для забезпечення реалізації найрізноманітніших функцій у різних сферах діяльності.

Отже, можна зробити попередній висновок про те, що всі суспільні відносини, пов'язані з Інтернет, діляться на дві групи:

- відносини, пов'язані безпосередньо з мережею Інтернет як телекомунікаційною мережею;

- відносини, пов'язані з використанням мережі Інтернет, інтернет-технологій і кінцевих пристроїв для реалізації різноманітних видів діяльності.

При цьому перша група суспільних відносин підлягає правовому регулюванню нормами, які варто віднести до телекомунікаційного права як частини інформаційного права. Ця група відносин може бути віднесена до інформаційно-інфраструктурних відносин.

Друга група суспільних відносин в основному може бути віднесена до інформаційних відносин. Але відносно визначення підходів до правового регулювання другої групи суспільних відносин власне й ведуться численні дискусії серед учених юристів. Можна погодитися з висловленням К. Лаудера про те, що будь-яке широкомасштабне впровадження й використання нового соціального явища, особливо технологічних інновацій, зокрема інтернету, призводить до необхідності вирішення наступної проблеми: чи обмежитися тільки додатковою інтерпретацією

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11