Правовое регулирование деятельности абонентов сети Интернет

адресами 85-ти мільйонів користувачів, що їх не було включено до цих списків. У 1997 році, компанія American Online (AOL) оприлюднила плани стосовно розкриття даних, які містили телефонні номери передплатників своїм партнерам по бізнесу. Передплатники виступили проти цього і зазначили, що це суттєво порушувало б умови угоди про надання послуги. У відповідь, компанія відмовилася від своїх планів.

Це дає сподівання, що проблема забезпечення приватності в Інтернет буде вирішуватися. Однак постійний розвиток існуючих і поява нових технологій вимагають прийняття адекватних заходів для забезпечення права на приватність користувачів глобальної мережі Інтернет.

Приватна сторона життя людини отримала свій правових захист у вигляді права на приватність (right to privacy) не так давно. Своє світове визнання право на приватність отримало саме у двадцятому столітті, що пов'язано із появою нових технологій, завдяки яким втручання у приватну сферу життя людини значно спростилося.

У своїй статті, в 1890 році, американські юристи Луїз Д

Брендіс та Самуель Д. Воррен писали: "сучасні винаходи і бізнес-методи вимагають уваги до наступних кроків, що мають бути зроблені для захисту індивідів". Автори вперше спробували визначити, що таке "право на приватність". На їхню думку, це право "бути залишеним на самоті"(1еІ to be alone), яке містить у собі ідею захисту результатів інтелектуальної і емоційної активності особи у суспільстві.

З розвитком телекомунікаційних технологій, появою комп'ютерів і поширенням автоматизованої обробки персональної інформації, право на приватність набуває додаткового змісту. У відомому рішенні Федерального Конституційного Суду Німеччини, датованому 1983-тім роком воно сформульовано як право індивіда на інформаційне самовизначення.

Концепція інформаційної приватності, яка виросла з фундаментального права на повагу до приватного життя, на сучасному етапі перетворила цю категорію в окрему галузь права із своїми інститутами, суб'єктами і правовідносинами. В її основу покладено систему прав особи, що є суб'єктом даних, і якій кореспондують відповідні обов'язки інших суб'єктів стосовно дотримання правил роботи з персональними даними:

Права суб'єкта даних:

- знати про ціль збору і правомірні підстави для цього, майбутніх набувачів, і права під час збору даних;

- отримати копію даних, що були зібрані, включаючи інформацію про їх використання; вносити корективи, знищувати або блокувати (забороняти використання) даних, що обробляються з порушенням закону; а також вимагати повідомлення про це сторонам, яким ці дані було розкрито;

- заперечувати проти обробки на безумовних законних підставах, і використання даних з метою прямої реклами (шляхом відмови від участі в розсилці рекламних матеріалів тощо);

- право не бути предметом рішень, що суттєво зачіпають права особи, які базуються виключно на автоматизовано прийнятих рішеннях спрямованих на оцінку особистих якостей цієї особи (з виключеннями, якщо при цьому гарантується врахування правомірних інтересів особи); а також право знати логіку дії механізму прийняття рішень такою автоматизованою системою.

Правила обробки даних:

Якість даних.

Принцип якості даних вимагає того, щоб персональна інформація:

(а) оброблялась на правомірних і законних підставах;

(б) збиралася для спеціальних, визначених і правомірних цілей, і використовувалася у спосіб сумісний з такими

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11