Свобода слова и журналистская деятельность

Свобода слова і журналістська діяльність. Загальні уявлення про свободу. Діалектика свободи і необхідності

 

Прагнення до свободи — один з невід'ємних атрибутів людини. Під свободою розуміється право на будь-яку діяльноість, наслідки якої не завдають шкоди природному та соціальному довкіллю. Поняття "діяльність" охоплює як фізичні, так і духовні, інтелектуальні вчинки людини. Поняття "завдання шкоди" включає в себе не тільки принесен­ня фізичних чи економічних збитків і втрат окремим людям і суспільству в цілому, але й нематеріальну іяльність, спрямовану на об­меження свободи, заклики до насильства, національної чи класової не­терпимості та ін.

Свобода діяльності в будь якій сфері (і в журналістиці в тому числі) виявляється в можливості ставити певні цілі й боротися за їх здійснення на основі вільного свідомого вибору й творчого рішення. З прагнення людини до свободи виникає розвиток науки, мистецтва, а та­кож і журналістики як інформаційної діяльності, що має яскраво вира­жену гносеологічну функцію. Свобода невідривна від пізнавальної діяльності людини, від творчості. У свою чергу творчість можлива ли­ше за умов свободи.

При цьому слід чітко уявляти, що абсолютна свобода людської діяльності неможлива. Людина завжди обмежена:

1) законами природи,

2) законами суспільства,

що діють незалежно від суб'єкта, а також

3) мірою власного суб'єктивного пізнання цих законів

Лише діяння у згоді із законами природи й суспільства робить людину вільною й спроможною до досягнення покладених перед собою цілей. Свобода полягає в пізнанні необхідності й в подоланні не­обхідності на основі її пізнання. Голландському філософу Бенедиктові Сггінозі (1632-1677) належить визначення "Свобода — це усвідомлена необхідність", що увійшло як крилатий вислів у філософську свідомість

людства. Отже, подолання необхідності можливе лише за допомогою пізнання необхідності. Свобода

1)    обумовлена   рівнем    оволодіння   законами   природи   й суспільства і прийняттям їх як умов і меж діяльності суб'єкта;

2)  неможлива без бажання й волі, користуючись знаннями за­конів і творчо застосовуючи їх на практиці, створювати найважливіші для людини цінності в межах необхідності;

3)  досягається тоді, коли суб'єкт діє на загальнолюдських заса­дах, прагне служити людству, своєму народові;

4) керується почуттям суспільної відповідальності у вільному по­водженні з фактами та їх інтерпретаціями.

Будь-яке пізнання має щонайменше два аспекти:

1) знання фактів,

2) розуміння й пояснення їх.

Це ніби два поверхи пізнавальної діяльності людини. Із нагрома­дження знань про факти починається пізнавальний процес. Але факти лишаються мертвими без пояснюючої їх теорії. У свою чергу будь-яка теорія, концепція може бути побудована лише на ґрунті міцної і обшир-ної фактичної бази.

Розрізняють два основні тиші свободи:

1) економічна, тобто свобода праці, яка дозволяє людині вільно обира­ти сферу прикладення своїх сил і здібностей; максимально реалізувати себе в суспільно-корисній пращ; запровадити в життя своє право на власність над продуктами своєї діяльності;

2) політична, тобто свобода духовних пошуків, яка реалізується в праві мати, висловлювати й поширювати свої погляди, думки й переконання.

Журналістика народжується на певному етапі історичного роз­витку людства із загального потягу людства до свободи, із пошуку осо­бою свободи, із потреби робити інформацію (тобто знання про факти та їх витлумачення) здобутком якнайширших мас.

Крізь усю історію людства проходить боротьба за свободу слова,

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные