Выбор стратегии транспортировки и складирования в поставке

Вибір стратегії транспортування та складування у постачанні

Актуальність інтеграції учасників логістичного каналу видозмінює сутність зв'язків перевізників з іншими ланками логістичного ланцюга 3 позиції обслуговування клієнта транспортні витрати — істотна складова повних витрат, час перевезення — істотна складова терміну виконання замовлення, час та надійність поставки — істотний чинник рівня запасів, а, отже, і рівня обслуговування клієнта Перелік подібних реляцій можна продовжити. Однак це важливо насамперед на рівні формування стратегії, що дасть змогу уникнути певної частини залежностей "trade off" на операційному рівні.

Щодо будь-якої окресленої логістичної системи завжди можна побудувати ієрархію стратегій за принципом: корпоративна стратегія—логістична стратегія—стратегія перевезень.

Водночас будь-який перевізник як елемент пропозиції транспортного ринку для задоволення стратегії перевезення замовника як елемента попиту на транспортному ринку змушений гармонізувати свою корпоративну стратегію із логістичною стратегією замовника Процес гармонізації як процес зміни стратегії перевізника може бути поданий за допомогою двох векторів:

  • вектора зміни позиції;
  • вектора розгортання засобів організації.

Позиція транспортної організації може бути визначена оцінюванням:

  • діапазону послуг, що надаються на ринку;
  • діапазону послуг, що надає організація;
  • діапазону обслуговування вантажів;
  • просторового діапазону обслуговування.

Очевидно, що перші чинники визначають рівень спеціалізації чи універсальності перевізника, два другі — масштаби діяльності: ринок, сегмент або ринкову нішу. На транспортному ринку ефективно використовуються стратегії і вузького, і широкого діапазону.

Відповідно до параметрів позиції організації мають бути розміщені і її засоби, тобто концентровані і локалізовані на ринку транспортних послуг

Згідно з моделлю М. Портера визначено варіанти конкурентних стратегій організації (табл. 1).

Подана матриця варіантів ідентифікує можливі дві альтернативи дій:

  • здобуття конкурентної переваги наступом на сильні сторони конкурентів чи здобуття її завдяки перевазі щодо слабких сторін конкурентів;
  • концентрація зусиль на традиційних потребах клієнтів чи на нових потребах.

Таблиця 1  

Конкурентні стратегії організацій

¯ Скеровані на →

Традиційні потреби клієнтів

Нові потреби клієнтів

Сильні сторони організації

Дуже гостра конкуренція

Конкуренція між інвесторами

Слабкі сторони конкурентів

Слабка конкуренція

Відсутність конкуренції

 

За цими альтернативами можна виділити чотири альтернативні стратегії транспортних організацій:

  • атака "найсильнішого козиря", наприклад, низької ціни у межах традиційних потреб;
  • використання слабкої сторони конкурента, наприклад, ненадійності поставок, у межах традиційних потреб;
  • конкурування у сфері нових потреб клієнтів атакою на найсильніші сторони, наприклад, під час надання пакета стандартних логістичних послуг;
  • конкурування у сфері нових потреб клієнтів використанням слабких сторін конкурента, наприклад, пристосування пакета логістичних послуг до специфічних рис стратегії клієнтів.

Із часів децентралізації у сфері перевезень у США (початок 1970-х pp. ) агенти з доставляння потрапили у середовище, що характеризувалось зростаючими рівнями конкуренції. Відсутність бар'єрів для потрапляння на ринок стала одним із результатів дерегуляції, а це спричинило значне зростання конкуренції у майже всіх видах транспорту. Деяку

1 2 3 4 5

Похожие работы