Качества и черты руководителя

колег, здатності засвідчити й довести цю об'єктивність.

  4. Суспільна енергійність — це емоційно-мовленнєвий вплив, який виявляється в різних емоційних формах мовлення: членуванні фрази, інтонації, у наголосах та паузах; вольове спонукання, яке реалізується в мовленнєвій, мімічній та пантомімічній формах (жести, погляд, поза, вираз обличчя). Володіння мовленнєвою функцією вольового спонукання виражається у здатності організатора користуватися різними словесними формами: проханням, побажанням, порадою, закликом, переконанням, навіюванням, вимогою, розпорядженням, наказом тощо. Суспільну енергійність характеризують такі показники:

— здатність впливати на людей своїм ставленням до них, а також до справ, подій;

— логічна переконливість впливу словом та ділом, уміння реалізувати логічну послідовність у мовленнєвій та практично-діяльній формах;

— практично-діяльна форма впливу, яка виявляється у здатності організатора продемонструвати зразок виконання справи, яку він доручає іншим, тобто здатність впливати особистим прикладом;

— впевненість у своїх силах, віра в здійсненність справи, оптимізм, бадьорість духу;

— здатність оптимально обрати момент вирішального впливу, сміливість, наполегливість у важкій ситуації, здатність до ризику.

  Суспільна енергійність є важливим чинником організаційного і комунікативного процесу.

  5. Вимогливість як наявність у керівника високих потреб, запитів і спонукання підлеглих до неухильного виконання рішень, досягнення цілей

Виражається в таких показниках:

— сміливість пред'явлення вимог;

— постійність, усталеність, неепізодичність вимог;

— гнучкість пред'явлення вимог з урахуванням конкретної ситуації;

— самостійність, невимушеність вимог;

— категоричність вимог;

— різноманітність форм вияву вимог, особливо здатність подати їх у формі жарту, дотепного зауваження, сарказму;

— індивідуалізація вимог залежно від постійних і тимчасових психологічних особливостей та стану людей.

  Вимогливість застерігає від непередбачуваних ситуацій у трудовому процесі.

  6. Критичність як здатність аналітично ставитися до дійсності, конкретних справ виявляється в таких аспектах:

— критична спостережливість (уміння побачити та виокремити недоліки);

— самостійність (посилання на власні оцінні спостереження) критичності;

— мобільність критичного аналізу;

— логічність та аргументованість критичних зауважень

— прямота та сміливість критичності (без скарг та критиканства);

— глибина та істотність критичних зауважень по суті;

— постійність, неепізодичність критичних висловлювань про недоліки стану справ та про дії людей (без прискіпливості та в'їдливості);

— доброзичливість критичності.

  Ця властивість є одним із стимулів розвитку підприємства.

  7. Схильність до організаторської (управлінської) діяльності. її засвідчують такі показники:

— спонтанне, самостійне входження в організаторську діяльність;

— перебирання на себе ролі організатора та відповідальності за роботу інших людей у важких та несприятливих умовах;

— потреба в організаторській діяльності, усталене, безкорисливе прагнення та готовність до неї;

— природність входження в організаторську діяльність, що відбувається немовби “само собою”, ніби інакше й бути не могло;

— невтомність в організаторській роботі;