Земледелие - отрасль сельскохозяйственного производства

ПЛАН

  1. Землеробство - наука і галузь виробництва.
  2. Поняття про сівозміну й основи чергування сільськогосподарських культур.
  3. Розміщення основних культур у сівозміні.
  4. Класифікація, впровадження та освоєння сівозмін.
  5. Завдання і види обробітку ґрунту.
  6. Системи обробітку ґрунту.
  7. Поняття про сортову та посівну якість насіння.
  8. Підготовка насіння та сівба сільськогосподарських рослин

 

Землеробство - наука і галузь виробництва

Землеробство - це галузь сільськогосподарського виробництва, що пов'язана з вирощуванням культурних рослин на основі обробітку ґрунту.

Землеробство - це наука, що розробляє методи раціонального та ефективного використання ґрунту та підвищення його родючості.

Становлення землеробства як галузі виробництва з науковою основою проходило тривалий історичний час. Визначне місце в цьому процесі відіграли багато вчених.

А. Т. Болотов написав працю "О разделении полей", яка була першим посібником з питань запроводження сівозмін і організації сільськогосподарської території.

І. М. Комов першим обґрунтував плодозмінну систему зелеробства.

М. Г. Павлов у 1837 році видав 5-томний "Курс сельского хозяйства", який тривалий час був капітальним підручником для підготовки агрономів.

О. В. Совєтов ввів термін "система землеробства" і обґрунтував виникнення та існування систем землеробства в історичному аспекті.

В. Р. Вільямс створив травопільну систему землеробства, розробив ефективні заходи обробітку ґрунту і надавав великого значення його структурі.

Д. М. Прянишников обґрунтував наукові основи необхідності чергування сільськогосподарських культур.

Велике значення для розвитку теоретичних і практичних основ землеробства мали роботи вчених-ґрунтознавців - В. В. Докучаєва, П. А

Костичева, М. А. Качинського, О. А. Роде, І. Б. Ревута та ін.

Серед українських дослідників, які зробили значний внесок в агрономічну науку, слід відмітити Б. М. Рождественського, А. Є. Зайкевича, О. І. Душечкіна, а також роботу Полтавського, Херсонського, Одеського та інших дослідних полів, які були засновані ще в кінці 19 століття.

На сьогоднішній день робота з дослідження питань обробітку та використання ґрунтів зосереджена в Інституті землеробства Української академії аграрних наук (УААН) (смт. Чабани, Київська обл. ), Інституті зрошувального землеробства УААН (смт. Наддніпрянське, Херсонська обл. ), Інституті землеробства і біології тварин УААН (м. Львів) та багатьох інших установах.

На Тернопіллі дослідження оптимальних способів обробітку ґрунтів у сівозмінах проводяться в Подільській державній сільськогосподарській дослідній станції (смт. Хоростків).

Основним завданням землеробства і агрономії в цілому є встановлення загальних закономірностей взаємозв'язку рослин і факторів життя (світла, вологи, тепла, повітря, поживних речовин тощо).  

Дослідження цих взаємозв'язків найшли відображення в основних законах землеробства.

Перший закон - закон незамінності і рівнозначності факторів, сформульований В. Р. Вільямсом, вказує на те, що не можна замінити один фактор життя рослини іншим. Наприклад, нестачу світла не можна компенсувати теплом, і навпаки.

Закон мінімуму, оптимуму і максимуму - є другим законом землеробства. Найменший кількісний показник, за якого рослина починає рости, називають мінімумом. Показник за якого рослина розвивається найкраще - оптимумом. Найбільша ж кількість, яка вже шкодить рослині - максимумом.

Третій закон землеробства - закон сукупної дії (взаємодії) факторів вказує на

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Похожие работы