Инфляция и дефляция - экономическая природа, формы, типы, уровни и последствия

Інфляція і дефляція - економічна природа, форми, типи, рівні і наслідки

З переходом до системи паперових грошей величина Мф набуває тенденції випереджуючого зростання у порівнянні із Мн, тому порушення закону грошового обігу стає хронічним, а в обігу постійно знаходяться зайві гроші, купівельна сила яких падає. Гроші знецінюються внаслідок інфляції.

Інфляція виникає внаслідок порушення закону грошового обігу, коли в обігу знаходиться надлишок грошей (готівкових і безготівкових). Зовні інфляція проявляється у зниженні купівельної спроможності грошової одиниці в усіх її формах: зростання товарних цін, поглиблення товарного дефіциту (нестачі товарів), падіння валютного курсу, різке зростання по­питу на споживчі товари і послуги тощо. Найважливішим показником ін­фляції є динаміка індексу цін.

Кількісна характеристика інфляції визначається її рівнем, який вимі­рюється через показник темпу інфляції. Цей показник обчислюється за такою формулою: 

де Pп – індекс цін базового періоду (з яким ведеться порівняння);

 Ро – індекс цін поточного (звітного) періоду (який порівнюється).

За рівнем інфляції розрізняють “повзучу” (до 10% на рік), “гало­пуючу” (понад 10% на рік) і “гіперінфляцію” (понад 2000% на рік, або 50% на місяць, чи 1% на день).

Помірна інфляція (до 10% на рік) у західній економічній літературі не розглядається як соціальне зло. Навпаки, вважається, що вона певною мірою “підхльостує” економіку, надає їй необхідного динамізму.

Дійсно, при зростанні цін населення більше купує, адже передбачає, що у майбутньому купівлі обійдуться ще дорожче. Це стимулює виробни­ків збільшити пропозицію товарів і послуг і ринок швидше насичується. Варто враховувати, що при інфляції ціни зростають різними темпами у різних галузях. Стан різновигідності виробництва зберігається, що дозволяє вирівнювати економічні диспропорції і оздоровити ринкове господарство

Однак, ситуація змінюється при перевищенні 10%-го рівня інфляції. Особливо агресивно інфляція руйнує економіку, коли досягається рівень гіперінфляції. У цьому випадку гроші різко знецінюються, водночас, знецінюються кредити, капітальні вкладення, доходи і заощадження. Саме тому зникає стимул виробляти і вкладати капітал у виробництво, застосовувати інші виробничі ресурси, які швидко втрачають свою вартість. У такі періоди зростає лише спекулятивний бізнес, пов’язаний не з виробницт­вом, а з перепродажем продукту за спекулятивними цінами, що стрімко піднімаються угору. Якщо виробництво не зростатиме тривалий час, еко­номіка зіштовхується із загрозою стаґнації (застою чи спаду). Стаґнація, що супроводжується інфляцією, швидко руйнує економіку і не створює механізмів виходу на шлях ефективного зростання, адже пропозиція то­варів не зростає.

У крайніх випадках гіперінфляції гроші втрачають здатність загального купівельного засобу. Економічні суб’єкти переходять на бартерні угоди. Купівельним засобом стає певний товар (горілка, бензин, харчові продукти тощо). Відбувається перехід від грошової до натуральної заробітної плати (ковбасою, зошитами, спиртним тощо), можлива поява продовольчих карток і купонів. Відмова від грошей як засобу обміну і платежу утруднює економічний розвиток, обмежується коло господарських зв’язків. Адже не завжди у виробників є саме той товар, який потрібен партнеру по угоді, тому остання може й не відбутись. Господарські зв’язки змінюються, що викликає спад виробництва, зменшується пропозиція, а отже, підхльостується інфляція.

Інфляція – величезна небезпека для економічного розвитку (у силу її агресивності), що пов’язана

1 2 3 4