Использование дидактических картин в развитии речи детей

Завдання розвитку зв'язного мовлення посідають центральне місце в загальній системі роботи з розвитку мовлення в дошкільному освітньому закладі. Навчання зв'язному мовленню одночасно є і метою і засобом практичного опанування мовою. Воно має надзвичайне значення для розвитку інтелекту та самосвідомості дитини, позитивно впливає на формування її важливих особистісних якостей таких, як комунікабельність, доброзичливість, ініціативність, креативність, компетентність. З допомогою добре розвиненою зв'язного мовлення дитина навчається чітко та ясно мислити, легко встановлює контакт із оточуючими, ініціює власні ідеї. Бере участь у різних видах дитячої творчості.

Одним із засобів розвитку зв'язного мовлення є розповідання за картиною. Саме картини служать найкращим матеріалом для цього. В основі розповіді по картині лежить сприйняття навколишнього життя. Картина не тільки розширює уявлення дітей про предмети і явища, але і впливає на емоції дітей, викликає інтерес до розказування, спонукає говорити самих мовчазних і сором'язливих дітей, розвиває впевненість у своїх силах.

Проблема розвитку зв'язного мовлення і особливо навчання розказування з опорою на малюнок (ілюстрації) була і залишається в центрі уваги психологів, лінгвістів, педагогів та методистів (Л. С. Виготський, А. В. Запорожець, А. А. Леонтьєв, Д. Б. Ельконін та ін). Дійсно, значення оповідань величезна. В оповіданнях живуть народні звичаї, обряди, в них зберігаються прислів'я, приказки. З розповідей діти запам'ятовують вираження і нові слова, якими користуються у повсякденному побуті, освоюють нові словосполучення, фрази, типу пропозицій. Отже, розповіді збагачують дітей знаннями про історію, культуру свого народу, розвивають мовлення. А оскільки навчання розказування в дитячому саду базується на наочному матеріалі, і перш за все на малюнках, ілюстраціях через які збагачується кругозір дітей. Розвивається їхнє образне мислення і зв'язна мова, то саме вони є найбільш цінним матеріалом у роботі з дошкільниками для розвитку зв'язного мовлення.

Роль ілюстрації досить вагома в інтелектуальному і мовному розвитку дітей. Користь картинки, на думку К. Д

Ушинського, в тому, що діти привчаються тісно пов'язувати слово з уявленням про предмет, вчаться логічно і послідовно висловлювати свої думки, тобто картинка, одночасно розвиває розум і мова. В. П. Глухів зазначав: «Спробуйте про одну й ту саму подію розповісти двом дітям, однаково здібним, одного за малюнками, другій без малюнків, - і ви оціните тоді все значення малюнків для дітей». Ілюстрації живлять дитячий розум позитивними уявленнями про людські вчинки, розвивають зорову пам'ять. Ілюстрації допомагають дитині повніше сприйняти зміст твору, конкретизують образи, описані події, обстановку, в якій вони відбуваються, підсилюють враження від прочитаного твору. «Щоб дитина заговорив - кращий засіб показати йому красиву і яскраву картинку».

Розуміння всієї ілюстрації вимагає: впізнання окремих предметів, що становлять «сюжетне ядро» всієї ілюстрації, виділення пози та місцезнаходження кожної фігури в загальному плані, встановлення зв'язків між основними предметами, насамперед просторових зв'язків; другорядного аналізу, тобто виділення деталей ілюстрації. Діти мислять конкретно, тому зорові образи, викликані ілюстраціями, легко запам'ятовуються. Вихователь може задати дітям питання: «якби ти опинився поруч з героєм твору, то що б ти йому сказав: як би ти вчинив? Такі завдання активізують дітей, вони з задоволенням фантазують, і, як відомо, діти в дошкільному віці виявляють почуття до слова: «дошкільний вік є періодом, у якому спостерігається найбільша почуття до мовних явищ, - це твердо встановлений факт», - підсумовує в одному зі своїх досліджень Д. Б. Ельконін. Придумуючи назву до ілюстрації, діти вчаться узагальнювати свій ??розповідь, аналізувати і виділяти головне в ілюстрації.

Картини, малюнки, ілюстрації до літературних та фольклорних творів застосовують в освітньому процесі як засіб розумового (ознайомлення з навколишнім середовищем, розвиток уяви, сприйняття, уваги, мислення, мовлення, формування інтелектуальних здібностей, сенсорний розвиток), естетичного (розвиток художньо-естетичного сприймання, формування емоційної чутливості, збагачення емоційно - чуттєвої сфери) та мовленнєвого виховання (розвиток художньо - комунікативних здібностей, стимулювання ініціативи висловлювання, оволодіння різними типами зв'язного мовлення).

Картини для роботи з дітьми розрізняють за такими критеріями:

- формат (демонстраційні та роздаткові);

- тематика (світ природний або предметний, світ відносин та мистецтва);

- зміст (художні, дидактичні; предметні, сюжетні);

- характер (реальне, символічну, фантастичну, проблемно-загадкове, гумористичне зображення);

- функціональний спосіб застосування (атрибут для гри, предмет обговорення в процесі спілкування, ілюстрація до літературного або музичного твору, дидактичний матеріал у процесі навчання або самопізнання навколишнього середовища тощо).

Особливу роль картинки у розвитку дитини і розвитку мовлення дітей дошкільного віку відводила Е. І. Тихеева. Вона описала, що картині як фактору розумового розвитку дитини має бути відведено почесне місце з перших років його життя. Відомо, яке величезне значення мають досвід і особисте спостереження дитини для розвитку його особистості, розумових здібностей і мови. Картини розширюють поле безпосереднього спостереження. Образи, уявлення, які ними викликаються, звичайно, менш яскраві, ніж ті, які дає реальне життя. Але, у всякому разі, вони незрівнянно більш яскраві і визначені, ніж образи, звані голим словом. Бачити життя у всіх її проявах власними очима немає ніякої можливості. Тому картини так цінність і значення їх велике. Розглядання картини в ранньому дитинстві переслідує головну мету:

1) Вправа здібності до спостереження;

2) Заохочення супутніх спостереження інтелектуальних процесів (мислення, уяви, логічного судження).

3) Розвиток мовлення дитини.

1 2 3 4 5