Использование дидактических картин в развитии речи детей
Завдання розвитку зв'язного мовлення посідають центральне місце в загальній системі роботи з розвитку мовлення в дошкільному освітньому закладі. Навчання зв'язному мовленню одночасно є і метою і засобом практичного опанування мовою. Воно має надзвичайне значення для розвитку інтелекту та самосвідомості дитини, позитивно впливає на формування її важливих особистісних якостей таких, як комунікабельність, доброзичливість, ініціативність, креативність, компетентність. З допомогою добре розвиненою зв'язного мовлення дитина навчається чітко та ясно мислити, легко встановлює контакт із оточуючими, ініціює власні ідеї. Бере участь у різних видах дитячої творчості.
Одним із засобів розвитку зв'язного мовлення є розповідання за картиною. Саме картини служать найкращим матеріалом для цього. В основі розповіді по картині лежить сприйняття навколишнього життя. Картина не тільки розширює уявлення дітей про предмети і явища, але і впливає на емоції дітей, викликає інтерес до розказування, спонукає говорити самих мовчазних і сором'язливих дітей, розвиває впевненість у своїх силах.
Проблема розвитку зв'язного мовлення і особливо навчання розказування з опорою на малюнок (ілюстрації) була і залишається в центрі уваги психологів, лінгвістів, педагогів та методистів (Л. С. Виготський, А. В. Запорожець, А. А. Леонтьєв, Д. Б. Ельконін та ін). Дійсно, значення оповідань величезна. В оповіданнях живуть народні звичаї, обряди, в них зберігаються прислів'я, приказки. З розповідей діти запам'ятовують вираження і нові слова, якими користуються у повсякденному побуті, освоюють нові словосполучення, фрази, типу пропозицій. Отже, розповіді збагачують дітей знаннями про історію, культуру свого народу, розвивають мовлення. А оскільки навчання розказування в дитячому саду базується на наочному матеріалі, і перш за все на малюнках, ілюстраціях через які збагачується кругозір дітей. Розвивається їхнє образне мислення і зв'язна мова, то саме вони є найбільш цінним матеріалом у роботі з дошкільниками для розвитку зв'язного мовлення.
Роль ілюстрації досить вагома в інтелектуальному і мовному розвитку дітей. Користь картинки, на думку К. Д
Розуміння всієї ілюстрації вимагає: впізнання окремих предметів, що становлять «сюжетне ядро» всієї ілюстрації, виділення пози та місцезнаходження кожної фігури в загальному плані, встановлення зв'язків між основними предметами, насамперед просторових зв'язків; другорядного аналізу, тобто виділення деталей ілюстрації. Діти мислять конкретно, тому зорові образи, викликані ілюстраціями, легко запам'ятовуються. Вихователь може задати дітям питання: «якби ти опинився поруч з героєм твору, то що б ти йому сказав: як би ти вчинив? Такі завдання активізують дітей, вони з задоволенням фантазують, і, як відомо, діти в дошкільному віці виявляють почуття до слова: «дошкільний вік є періодом, у якому спостерігається найбільша почуття до мовних явищ, - це твердо встановлений факт», - підсумовує в одному зі своїх досліджень Д. Б. Ельконін. Придумуючи назву до ілюстрації, діти вчаться узагальнювати свій ??розповідь, аналізувати і виділяти головне в ілюстрації.
Картини, малюнки, ілюстрації до літературних та фольклорних творів застосовують в освітньому процесі як засіб розумового (ознайомлення з навколишнім середовищем, розвиток уяви, сприйняття, уваги, мислення, мовлення, формування інтелектуальних здібностей, сенсорний розвиток), естетичного (розвиток художньо-естетичного сприймання, формування емоційної чутливості, збагачення емоційно - чуттєвої сфери) та мовленнєвого виховання (розвиток художньо - комунікативних здібностей, стимулювання ініціативи висловлювання, оволодіння різними типами зв'язного мовлення).
Картини для роботи з дітьми розрізняють за такими критеріями:
- формат (демонстраційні та роздаткові);
- тематика (світ природний або предметний, світ відносин та мистецтва);
- зміст (художні, дидактичні; предметні, сюжетні);
- характер (реальне, символічну, фантастичну, проблемно-загадкове, гумористичне зображення);
- функціональний спосіб застосування (атрибут для гри, предмет обговорення в процесі спілкування, ілюстрація до літературного або музичного твору, дидактичний матеріал у процесі навчання або самопізнання навколишнього середовища тощо).
Особливу роль картинки у розвитку дитини і розвитку мовлення дітей дошкільного віку відводила Е. І. Тихеева. Вона описала, що картині як фактору розумового розвитку дитини має бути відведено почесне місце з перших років його життя. Відомо, яке величезне значення мають досвід і особисте спостереження дитини для розвитку його особистості, розумових здібностей і мови. Картини розширюють поле безпосереднього спостереження. Образи, уявлення, які ними викликаються, звичайно, менш яскраві, ніж ті, які дає реальне життя. Але, у всякому разі, вони незрівнянно більш яскраві і визначені, ніж образи, звані голим словом. Бачити життя у всіх її проявах власними очима немає ніякої можливості. Тому картини так цінність і значення їх велике. Розглядання картини в ранньому дитинстві переслідує головну мету:
1) Вправа здібності до спостереження;
2) Заохочення супутніх спостереження інтелектуальних процесів (мислення, уяви, логічного судження).
3) Розвиток мовлення дитини.