История издания журнала Днепр

РОЗДІЛ I. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ЖУРНАЛУ « ДНІПРО » ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ.  

1. 1. Історія формування журналу «Дніпро» під назвою «Молодняк».

Вивчаючи особливості видавничої справи та історію видання журналу « Дніпро » варто зазначити, що у двадцятих роках минулого століття заснувати будь який журнал або видати альманах було надто непростим завданням. А сам журнал сьогодення « Дніпро » за першоджерелами свого формування існував під назвою « Молодняк ».

 Як зазначає Я. Цимбал: « писали проект майбутнього видання і з цим проектом йшли до наркома освіти Миколи Скрипника. Скрипник, один із активних поборників українізації, зазвичай схвалював ініціативу, відтак справа переходила до наркома фінансів, який виділяв кошти на новий журнал » [14,138].

 Також, важливо те, що в цей період літературна періодика умовно поділялася на дві частини: журнали, що їх заснували самі письменники та угрупування, і журнали, що санкціоновані згори вищими органами. Журнал « Молодняк » належав до другої групи літературної періодики.

 З історії про його заснування відомо про те, що перший номер тодішнього нового журналу « Молодняк » вийшов друком у січні 1927 року. На його обкладинці було зазначено інформацію про те, що це літературно-мистецький та громадсько-політичний ілюстрований місячник, органу ЦК ЛКСМУ. Тут гуртувалися молоді письменники, які ввійшли в літературний простір з комсомолу, але редколегія щомісячника під керівництвом першого головного редактора Павла Усенка функціонувала під наглядом співробітників ЦК КП(б) та ЦК ЛКСМУ.

 Рубрикація тодішнього журналу традиційно містила такі рубрики як: поезія, проза, літературна критика, рецензії, сатира й гумор, хронічки та бібліографії, переклади.

 Щодо дописувачів журналу то в ньому простежувалися імена таких митців відділу поезії як: Олекса Влизько, Терень Масенко, Ярослав Гримайло, Євген Фомін, Іван Гончаренко, Дмитро Гордієнко, Олесь Донченко, а також, крім самих молодняківців, друкувалися Антін Павлюк, Василь Мисик, Василь Еллан-Блакитний, Василь Чумак та інших.

 Жанр прози представляли Леонід Первомайський, Олексій Кундзіч, Леонід Смілянський, Марко Дієв, Лев Скрипник, а ще гуморески Юрія Вухналя; епіграми Пуччето Макароні ( Леонід Первомайський ).

 У літературно-критичному відділі слід відзначити Бориса Коваленка та Івана Момота, Володимира Коряка, Андрія Хвилі, Влодимира Юринця тощо.

 Також аналізуючи видання журналу « Молодняк » у хронології з 1927 – 1937 років суттєво зазначити про таку особливість, що перші п’ять років його існування припали на добу розквіту « червоного ренесансу ». Ярина Цимбал у своїй статті « Перші кроки « Молодняка». Неслухняний Олекса Влизько » зазначає й те, що: « У перших трьох числах « Молодняк » із номера в номер друкує вірші Олекси Влизька… у третьому числі журналу за 1927 рік було надруковано офіційне звернення від літературної організації ». – ( скор. Ліховенко Я. О. ); [17, 162 ], що дає підтвердження вищезазначеної особливості. Також цього року стався й той факт, що митці розділилися на дві групи: молодняківців-харків’ян та київських молодняківців

 Діяльність видання в 1928 – 1929 роках не надто ознаменувалася появою нових імен чи змінами у концепціях. Серед перекладних творів перших двох років з’явилися вірші білорусів та німців; оповідання з італійської літератури; статті Володимира Кузьмича про Барбюса Жана Тусейля і Панаїта Істраті; некрологи про Джеймса Кервуда; розгорнуті огляди сучасної німецької, білоруської, польської літератур.

 Протягом 1929 року у відділі поезії найактивніше друкувалися відомі читачам Степан Крижанівський, Дмитро Чепурний, Ярослав Гримайло тощо. Серед поетичних дебютів 1929 року слід назвати Любомира Дмитренка. Відділ прози « Молодняка » за цей рік належав таким авторам як: Олесь Донченко, Петро Лісовий та Микола Трублаїні. Багато уваги журнал приділяв іноземній літературі в галузі перекладів й критики.

 Однак уже 1930 року на його сторінках простежуються агітаційні та виробничі доробки. Цей рік знаменується повістю Леоніда Смілянського « Мехзадов » і поемою Миколи Шеремета « Бадьорість ». Марія Куделя віршує про трактористів і автодор, Шеремет – про колгоспи, Дмитро Надіїн « Про вугіль ».

 Того переломного року дебютували такі автори як: Микита Шумило, Микола Шпак, Семен Журахович, Микола Олійник, Іван Вирган ( справжнє його прізвище – Вергун ). Цього ж року відбувся й дебют Олекси Корнійчука як драматурга його п’єсою « Кам’яний острів ».

 До журналу також увійшли і нові художники – Микола Глущенко й Зіновій Толкачов. Однак загальне авангардне спрямування видання у художньому оформленні зберігалося. За ці роки бували й непорозуміння в середовищі літераторів.

 З кожним роком свого існування становище все погіршувалося. Протягом 1931 – 1932 років відбувався масовий призов ударників у літературу. Безліч митців друкуються поруч із законодавцями ідеологічної партії. За хронологією історії про видавничу справу журналу тоді писали митці: Микола Шеремет, Арон Копштейн, Іван Калянник, Валентин Бичко, Вадим Собко, Микола Булатович, Григорій Епік, Микола Хвильовий та інші.

 У другому номері журналу « Молодняк » за 1932 рік відбулися зміни складу його керівництва. Павла Усенка на посаді головного редактора заступив К. Турган, повністю змінився склад редколегії.

 На рубежі 1933 – 1934 років знаковіших від подій вищезазначеного не відбувалося, але вже 1936 року сталося унікальне явище в тогочасній видавничій та редакторській практиці й літературі. Весь десятий номер журналу був присвячений грузинській літературі.

Обкладинку випуску прикрашав герб Грузії з серпом та молотом, орденом Леніна й був супроводжуваний гаслом – « Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» [ 16, 153 ] .

 У цей час над перекладами працювали поети-перекладачі: Микола Бажан, Павло Тичина, Анатолій Волклвич тощо. Журнал який сьогодні має назву « Дніпро » під своєю ж першою назвою проіснував до липня 1937 року.

1 2 3 4 5 6 7 8