Книговедческие ячейки в Украине в первой половине ХХ века

Висвітлюючи стан книгознавчих досліджень початку 60-х років, О. Молодчиков наводить визначення книгознавства і називає його складові: «сучасне уявлення про книгознавство як про синтетичну науку, що органічно поєднує різні дисципліни, безпосередньо пов’язане з історичним розвитком книги та її роллю в житті радянського суспільства. Мова йде про книгу як витвір духовної і матеріальної культури, про розвиток книговидавничої та книготорговельної справи, про поліграфію, художнє оформлення книги, бібліофілію». Отже, автор розумів книгознавство як комплекс не тільки історичних дисциплін, але й наголошував на необхідності узагальнення сучасної практики книговидавничої і книготорговельної справи в системі «автор - книга - читач». Проте, не згадано про включені до 6-го тому першого видання Української Радянської Енциклопедії (1961) визначення основних книгознавчих понять - «книгознавство», «книга», «книгодрукування».

О. Молодчиков відзначає нерівномірний характер розвитку книгознавчих досліджень в Україні. Найбільшого успіху, на його думку, було досягнуто у дослідженні історії української і слов’янської книги, початкового періоду книгодрукування. Серед наукових проблем, що потребують поглибленого вивчення, названі: маловідомі факти біографії І. Федорова, українська книга XVIII-XIX ст. та початку XX ст. , створення повного зведеного репертуару «всієї дореволюційної книги», «розкриття видатного значення впливу революційних ідей російського визвольного руху», «широке узагальнення історії книговидавництва і ролі передової книги у соціальній і національній боротьбі трудящих України». Безумовно, більшість завдань книгознавчої науки у ці роки полягала у розкритті значення видання і поширення творів класиків марксизму-ленінізму для розвитку української радянської книги, книговидання і культури. Разом з тим, можна знайти зв’язок з ідеями книгознавства 20-х років, який виявився у зверненні до вивчення комплексу «книга - читач». Тобто, соціально-гуманітарна спрямованість книгознавчих досліджень, розпочатих у 20-ті роки, могла зберегтися і у 60-ті.

Автор статті привертає увагу до необхідності визначення шляхів майбутнього розвитку наукової і технічної книги як засобу наукового інформування, прискорення доведення реферативної та бібліографічної інформації до фахівців в умовах збільшення кількості видань. Теоретичні розробки питань тематичного планування і редагування, проблеми підвищення якості друкованих видань, рентабельності поліграфічних підприємств, організація книжкової статистики, вивчення ставлення читачів до книг різної тематики і організація їх зберігання і використання у бібліотеках, удосконалення інших форм поширення книги теж потребували вирішення. Цікаво, що у статті також було порушено питання про необхідність створення вітчизняного фахового періодичного книгознавчого видання.

Таким чином, стаття О. Молодчикова, попри її ідеологічну спрямованість, стала першою спробою підсумувати рівень розвитку групи наук книгознавчого комплексу та окреслити перспективні завдання кожної з них.

Для формування теоретичних засад книгознавчої науки непересічне значення мало визначення книгознавства як науки, вміщене у 6-му томі першого видання Української Радянської Енциклопедії (побачив світ у 1961 році). У цьому томі також розкрито поняття «Книга» (автор - Ю. Меженко), «Книгодрукування» (О. Губко, В

Гіндлін), охарактеризовано діяльність УНІК («Книгознавства Український науковий інститут»). Автором енциклопедичної статті «Книгознавство» став бібліограф і книгознавець Ф. Максименко.

Публікація статті «Книгознавство» в УРЕ є важливим етапом для розвитку науки про книгу в Україні. Однак вченими того часу цей факт не був належно оцінений. Навіть у доволі великій публікації М. Рудя про визначення Ф. Максименка не згадується. Тільки у 2006 р. Я. Ісаєвич звернув увагу на наявність визначення книгознавства у науковому обігу з початку 60-х років ХХ ст. Так, на думку Ф. Максименка, книгознавство «у вузькому розумінні - наука, що охоплює загальні питання теорії й історії книги, вивчає книгу (рукописну, друковану та ін. ) як предмет і пам’ятку матеріальної культури людства, її соціальну роль як засіб людського спілкування. У широкому розумінні книгознавство - комплекс окремих галузей знань, предметом яких є книга (написана, надрукована та ін. ) в різні моменти її створення. Зокрема, до книгознавства належать історія, економіка й статистика книги, вивчення преси та ті галузі знань, що зв’язані з виробництвом книги (методика авторської праці, редагування книги, видавнича справа, мистецтво оформлення книги, поліграфія), з її розповсюдженням (книготоргівля, бібліотечна справа), описом і аналізом книг (бібліографія), їх використанням (методика роботи над книгою). У цьому розумінні книгознавство аналогічне таким збірним поняттям, як «природознавство», «техніка», «медицина».

Книгознавчі дисципліни розглядають книгу в історичному, теоретичному й практичному аспектах». Ф. Максименко наголошує, що першим теоретиком книгознавства в Росії був В. Анастасевич, а в Україні питання книгознавства висвітлював П. Ярковський. Тут же визначено українські наукові центри, серед яких названі і ті, що припинили існування у 20-30-х роках - УНІК, Українське бібліологічне товариство та Бібліологічна комісія при НТШ у Львові.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные