Адміністративна реформа
ЗМІСТ
ВСТУП. . 3
Розділ 1. Загальні засади адміністративної реформи. 5
1. 1. Реформа системи органів виконавчої влади. 9
1. 2. Реформування у сфері державної служби. 13
1. 3. Реформування у сфері місцевого самоврядуванні 15
Розділ 2. Засоби забезпечення адміністративної реформи. 17
2. 1. Організаційне забезпечення. 17
2. 2. Правове забезпечення. 18
2. 3. Кадрове забезпечення. 20
2. 4. Фінансово-економічне забезпечення
2. 5. Інформаційне забезпечення. 22
2. 6. Науково-просвітницьке забезпечення. 23
ВИСНОВОК. . 24
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ. . 27
ВСТУП
Неодмінною умовою нормального функціонування будь-якого демократичного суспільства є належний рівень організації державної боротьби зі злочинністю та іншими протиправними проявами. З-поміж різних засобів державного примусу адміністративній відповідальності за законодавством України відводиться чільне місце. Це зумовлено, передусім, значною кількістю правопорушень, які тягнуть за собою накладання адміністративних стягнень.
Розвиваючи ринкову економіку з різними формами власності, держава приділяє важливе значення демократизації українського суспільства, здійсненню переходу від жорстких адміністративно-командних (насамперед, в економічній сфері) до більш гнучких засобів регулювання суспільних відносин із використанням дозволів реєстрації, стимулювання, інвестицій тощо. Останнім часом відбуваються зміни з метою проведення поетапної адміністративної реформи в Україні та прискорення реформування та розвитку економіки. У зв’язку з цим реформи, пов’язані зі змінами в системі правового регулювання економічних та інших відносин, потребують відповідного вдосконалення і юридичної (адміністративної) відповідальності, організованості та впорядкованості правозастосовної діяльності, розвитку процесуальних норм, уточнення диспозицій статей для подальшого їх правильного застосування в практичній діяльності.
Так, за останні 22 роки з моменту прийняття Кодексу про адміністративні правопорушення в Україні він із 330 статей збільшився до 523, тобто на 193 статті. Неприйняття законодавцем нового Адміністративного кодексу призводить до того, що юристам незручно ним керуватися на практиці, а окремі раніше ухвалені статті не вдосконалені у практичному їх застосуванні.
Отже, спробуємо на прикладі чинної ст. 51 КпАП (дрібне викрадення чужого майна) провести паралель з відповідною ст. 51 КпАП (дрібне розкрадання державного або колективного майна), яка існувала до червня 2005 р.
Порівнюючи положення чинної ст. 51 КпАП з попередньою редакцією, ми бачимо, що об’єктом даного адміністративного правопорушення в першому випадку є будь-яка власність, а у другому – тільки державна або колективна власність. Саме дрібне викрадення становить склад адміністративного правопорушення тільки в таких формах, як шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати (у попередній редакції зазначалося ще й зловживання службовим становищем).
Об’єктивна сторона чинної статті включає в себе дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, а попередня характеризувалась дрібним розкраданням державного або колективного майна шляхом крадіжки (крім випадків вчинення її з проникненням у приміщення чи інше сховище), шахрайства, привласнення, розтрати чи зловживання службовим становищем. При цьому проникнення у приміщення чи інше сховище було характерною особливістю дрібного розкрадання, яка відрізняла його від кримінального злочину.
Крім цього, в складі об’єктивної сторони попередньої редакції статті ми бачимо дії, що також становлять склад правопорушення: дрібне розкрадання державного або колективного майна, що призвело до розукомплектування автомобілів, тракторів, сільськогосподарської та іншої техніки при перевезенні залізничним, водним та іншим транспортом, а також у місцях постійного або тимчасового зберігання (що тягло за собою накладання штрафу