Запрошуємо до співпраці виконавців курсових та дипломних робіт на взаємовигідних умовах.

Адресація в IP–мережах

План

  1. Адресація в IP–мережах
  2. Типи адрес: фізична (MAC-адреса), мережева (IP-адреса) і символьна (DNS-ім’я)
  3. Три основні класи IP-адрес
  4. Угоди про спеціальні адреси: broadcast, multicast, loopback
  5. Відображення фізичних адрес на IP -адресі: протоколи ARP і RARP
  6. Відображення символьних адрес на IP-адресі: служба DNS
  7. Автоматизація процесу призначення IP-адрес вузлам мережі - протокол DHCP

 Адресація в IP–мережахНа відміну від фізичних MAC–адрес, формат яких залежить від конкретної мережної архітектури, IP–адреса будь–якого вузла мережі є чотирибайтовим числом. Записуються IP–адреси чотирма числами в діапазоні від 0 до 255, які представляються в двійковій, вісімковій, десятковій або шістнадцятковій системах числення та розділяються крапками (наприклад 192. 168. 40. 250). Для більш ефективного використання єдиного адресного простору Internet введено класи мереж:• Мережі класу A ( 1–126) мають 0 в старшому біті адрес. На мережну адресу відводиться 7 молодших бітів першого байта, на гост–частину – 3 байти. Таких мереж може бути 126 з 16 мільйонами вузлів у кожній.  • Мережі класу B (128–191) мають 10 у двох старших бітах адрес. На мережну адресу відводиться 6 молодших бітів першого байта та другий байт, на гост–частину – 2 байти. Таких мереж може бути близько 16 тисяч з 65 тисячами вузлів в кожній.  • Мережі класу C (192–223) мають 110 у трьох старших бітах адрес. На мережну адресу відводиться 5 молодших бітів першого байта та другий і третій байт, на гост–частину – 1 байт. Таких мереж може бути близько 2 мільйонів з 254 вузлами в кожній.  • Мережі класу D (224–239) мають 1110 у чотирьох старших бітах адрес. Решта біт є спеціальною груповою адресою. Адреси класу D використовуються у процесі звернення до груп комп'ютерів.  • Мережі класу E (240–255) зарезервовані на майбутнє.  Для зменшення трафіка в мережах з великою кількістю вузлів застосовується розділення вузлів за підмережами потрібного розміру. Адреса підмережі використовує кілька старших бітів гост–частини IP–адреси, решта молодших бітів – нульові. В цілому IP–адреса складається з адреси мережі, підмережі та локальної гост–адреси, яка є унікальною для кожного вузла. Для виділення номерів мережі, підмережі та госта (вузла) використовується маска підмережі – бітовий шаблон, в якому бітам, що використовуються для адреси підмережі, присвоюються значення 1, а бітам адреси вузла – значення 0. Розглянемо адресу 192. 168. 40. 252 та значення маски 255. 255. 255. 0. У цьому випадку маємо адресу підмережі 192

168. 40 та адресу госта – 252. При цьому всі гости підмережі 192. 168. 40 мають встановити ту ж саму маску підмережі. Отже, мережа 192. 168 може мати 256 підмереж з 254 вузлами в кожній. Використання ж маски 255. 255. 255. 192 дасть змогу мати 1024 підмережі з 60 вузлами в кожній. Комбінації всіх нулів або всіх одиниць у мережній, підмережній або гост–частині зарезервовані для загальних (broadcast) повідомлень та службових цілей. Наприклад, адреса 192. 168. 40. 255 використовується для загального повідомлення всім вузлам підмережі 192. 168. 40. Кожен гост може мати не тільки IP–адресу, але й ім'я (Host name). Як і цифрові IP–адреси, імена вузлів діляться на частини, що розділяються крапками. Починають запис від імені комп'ютера, далі йдуть імена локальних доменів (груп комп'ютерів) і закінчується ім'я вказанням імен вищих доменів (організаційних та територіальних). Список цих імен зберігається в спеціальній базі даних доменів служби імен DNS (Domain Name System). Наприклад, ім'я blues. franko. lviv. ua відповідає серверу з іменем Blues у домені franko. lviv. ua комп'ютерів кампусної мережі Львівського державного університету ім. І. Франка. Звертаючись до вузла, з однаковим

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи