Анатомо-фізіологічні особливості розавитку органів дихання і серцево-судинної системи дитячого організму

Органи дихання  дитини

До верхніх відділів органів дихання належать ніс, порожнина носа з навколоносовими пазухами, носова частина глотки, гортань, до нижніх — трахея, бронхи, легені.

Зовнішній ніс відносно невеликий, з вузькими носовими ходами. У новонароджених і дітей перших місяців життя нижнього носового ходу немає, він формується тільки до 4 років, а ходи досягають повного розвитку десь до 3 років. Слизова оболонка порожнини носа вкрита миготливим епітелієм, ніжна, багата на кровоносні судини. Навіть невелика гіперемія спричинює у маленької дитини звуження носових ходів, утруднюючи носове дихання і ссання грудей. Приносові пазухи (решітчаста і верхньощелепна) у немовлят розвинені слабко, а лобової і клиновидної немає. З другого року життя ці пазухи поступово збільшуються і починають розвиватися. До функцій приносових пазух належить зігрівання повітря, яке вдихається, і захист від шкідливих впливів. Оскільки у ранньому віці вони недостатньо розвинені, запальний процес з носа і носової частини глотки рідко переходить в лобову, клиновидну і верховощелепну пазухи.

Глотка у дитини раннього віку відносно вузька і мала. Слухова труба, яка з'єднує носову частину з барабанною порожниною, коротка і широка, має більш горизонтальний напрям, ніж у дорослого, що сприяє занесенню інфекції з носової частини глотки до порожнини середнього вуха. Цим пояснюється частота його ураження при захворюваннях верхніх дихальних шляхів у дітей.

У глотці є глоткове лімфатичне кільце, яке у новонародженого виражене слабко: піднебінні мигдалики лежать глибоко між дужками і помітні при огляді зіва тільки наприкінці першого року життя, вони мають малу кількість судин. За будовою мигдалики подібні до лімфатичних вузлів, з віком вони збільшуються. Найбільшого розвитку лімфоїдна тканина досягає у 4—10 років, а до 14—15 років відбувається зворотний розвиток мигдаликів, які виконують захисну функцію. При попаданні мікроорганізмів лімфоїдна тканина розростається. Частина мікроорганізмів гине, а частина залишається, знаходячи поживне середовище в глибоких затоках (лакунах), і зумовлює у деяких дітей хронічне запалення мигдаликів (хронічний тонзиліт)

Із збільшенням піднебінних мигдаликів спостерігаються часті ангіни, катари носової частини глотки. В ранньому віці розростання горлового (аденоїдного) мигдалика може призвести до закриття задніх носових отворів (хоан) і утруднення носового дихання.

Гортань у дітей раннього віку має лійкоподібну форму і відносно довша, ніж у дітей старшого віку. Просвіт її вузький, хрящі піддатливі, слизова оболонка ніжна, багата на кровоносні судини. Голосова щілина вузька і коротка, через що звуження її (стеноз) спостерігається навіть при незначному запаленні слизової оболонки гортані.

Трахея протягом перших місяців життя має лійкоподібну форму, вузький просвіт. Хрящі її м'які і піддатливі. Трахея фіксована слабко, слизова оболонка ніжна, багата на кровоносні судини. Вона має невелику кількість слизових залоз, що пояснює її сухість. Це сприяє розвитку в ній запальних процесів і виникненню стенозу. Бронхи вузькі, хрящі їх м'які. М'язові та еластичні волокна розвинуті слабко, слизова оболонка багата на судини, суха. Правий бронх займає майже вертикальне положення, є ніби продовженням трахеї, лівий відходить під кутом.

Легені. Закладення легень починається з 4-го тижня ембріонального розвитку у вигляді стінки кишки з поступовим поділом її на дві частини і появою зачатків бронхів. Три частки правої легені і дві лівої з'являються на 2-му місяці внутрішньоутробного розвитку. З термінальних бронхіол утворюються дихальні бронхіоли І порядку, а ці, в свою чергу, поділяються на дихальні бронхіоли II і III порядку. Основною структурною одиницею у

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні