Андрій Мельник

Чимало славних імен записано на скрижалях історичної боротьби українського народу за свою державну незалежність у ХХ столітті. Серед них — і ім’я полковника Українських Січових Стрільців Андрія Мельника, про якого генерал-полковник Армії УНР Микола Капустянський висловився так: «видатний старшина, знаменитий організатор, відважний, коректний і чесний, палкий патріот»…

То хто ж він, полковник Андрій Мельник? Людина незламної волі, послідовний у принципах, мужній, порядний, суворо-вимогливий до себе, чуйний до інших, Провідник з непересічним розумом державного мужа — так характеризували багатолітнього Провідника ОУН усі, хто знав його.

Селянський син з с. Воля Якубова на Дрогобиччині (Львівська область), з юних літ політично свідомий свого українства, не збирався бути військовиком. Закінчивши гімназію, вступає до Вищого Земельного навчального закладу у Відні — тодішній столиці Австро-Угорської імперії. Але бурхливий час змусив відірватися від мирного студентського життя.

З вибухом Першої світової війни А. Мельник іде добровольцем до Легіону Україн-ських Січових Стрільців. Особисті відвага і розум швидко висувають його у старшини УСС. Згадував колишній січовий стрілець М. Матчак: «Не часто буває, щоб вояцтво водночас шанувало й любило свого старшину. Андрій Мельник був саме одним з таких виняткових старшин», оскільки виявився вимогливим і турботливим командиром. «Психологію стрілецького бійця, — зазначає далі М. Матчак, — дуже добре розумів Андрій Мельник, бо сам зачинав стрільцем свій військовий шлях. Завжди йшов у наступ в одній лінії зо стрільцями. …Коли стрільці бачили свого коменданта (командира. — М. Ч

), то навіть ті, котрим у душу почав закрадатися страх, забували про те, запалювалися відвагою командира й не покидали лінії»… Про героїзм четаря А. Мельника, зокрема в боях на Маківці й Лисоні (карпатські гори), стрілецтво складало легенди.

Та військове щастя не завжди буває прихильним. Під час важких боїв на горі Лисоні А. Мельник потрапляє у російський полон. А це дає йому змогу ознайомитися зі станом українського життя у царській Росії. Коли ж царський уряд упав і до Царицина (де перебував у полоні) докотилася звістка про утворення в Києві Центральної Ради і українських органів влади, А. Мельник тікає з полону до Києва. Тут він разом із Євгеном Коновальцем формує Курінь Січових Стрільців, який згодом розрісся до Корпусу Січових Стрільців і став одним із кращих військових з’єднань Армії Української Народної Республіки. Саме Січові Стрільці були кістяком групи загонів, яка придушила січневий більшовицький заколот у Києві 1918 року, що мав посприяти швидшому захопленню столиці України муравйовським більшовицько-російським військом. Тут уперше виявився талант А. Мельника як військового штабовика. Саме за його планом більшовицькі заколотники були розгромлені.

Самостійність, повна незалежність і соборність України стали наріжним каменем життєвого кредо А. Мельника, якому він залишився назавжди вірним. Коли наприкінці 1918 року з ініціативи представника уряду ЗУНР О. Назарука перед Стрілецькою Радою і стрільцями корпусу УСС постало питання-вибір: чи Львів боронити від польської армії, чи Київ — від більшовицько-російської загрози, відповідь була одностайною: «Не Львів рішить, а Київ. Шлях до вільного Львова лежить через вільний Київ». І та переконаність була такою потужною, що сам недавній «агітатор» Назарук перейнявся нею і залишився для розбудови Української держави в

1 2 3