Анотування як процес згортання змісту документа
Анотування як процес згортання змісту документа
Анотуванням називається процес виявлення її організації (компоновки) у структурно цілісний текст відомостей, які, доповнюючи бібліографічний опис, храктеризують зміст, ідейно-політичну спрямованість, призначення, походження, оформлення та інші особливості творів друку. Завдяки анотаціям підвищується інформативність бібліографічних записів і бібліографічного посібника в цілому.
Анотації бувають двох типів – довідкові та рекомендаційні. В основі цього поділу лежить суттєва ознака – функціональне призначення анотацій.
Довідковою називається анотація, яка уточнює й поширює інформацію, що міститься в бібліографічному описі, з метою кращої орієнтації читача в тематиці, змісті, призначенні твору друку. Довідкові анотації полегшують вибір творів, але не виконують безпосередніх завдань. Залежно від характеру бібліографічного посібника, для якого призначена анотація, й особливостей твору, що анотується, довідкова анотація може бути короткою, утвореною з кількох слів або фраз, і розгорнутою, оціночною за своїм характером. Інколи довідкова анотація містить простий перелік творів або розділів, що становлять той чи інший збірник або ту чи іншу монографію.
Різновидом довідкової анотації є так звана пояснювальна анотація, яка доповнює бібліографічний опис відсутніми в ньому відомостями, необхідними для орієнтації в тематиці і змісті твору друку. Вона включається безпосередньо в текст бібліографічного опису і, будучи взята в квадратні дужки, займає в ньому місце другої назви твору. Найчастіше такі анотації зустрічаються у виданнях державної бібліографії
Рекомендаційною називається анотація, яка цілеспрямовано характеризує тематичні, змістові й формальні вартості твору друку відповідно до його цільового й читацького призначення. Така анотація пропагує твір, виходячи із завдань суспільства і інтересів читачів, визначає місце конкретного твору в систематичному читанні. Рекомендаційна анотація нерідко насичена ілюстративно-пізнавальним матеріалом, взятим із першоджерела.
Загальною називається анотація, яка всебічно характеризує твір, створює досить повне й чітке уявлення про його автора, тему, зміст, призначення тощо. Найчастіше такі анотації вживаються в універсальних й тематичних рекомендаційних посібниках, у виданнях видавничо-книготорговельної бібліографії, у друкованих анотованих картках.
Аспектна анотація, навпаки, характеризує твір друку лише в певному розрізі, зумовленому характером і темою бібліографічного посібника.
Аналітичною прийнято називати анотацію, що характеризує або розкриває зміст частини твору (розділу, параграфу, сторінки), яка, на відміну від статті із збірника, не може бути відокремлена й описана як самостійний твір.
Індивідуальною називається анотація, присвячена лише одному окремому моно виданню чи одній окремій публікації в збірнику, журналі, газеті; груповою, або зведеною, – анотація, що характеризує кілька творів друку, близьких між собою в тематичному, хронологічному, типологічному чи якомусь іншому відношеннях, не дивлячись на те, належать вони одному й тому ж авторові чи кільком різним авторам, опубліковані окремо чи в збірниках.
Оскільки кожна анотація наділена всіма видоутворюючими ознаками, за якими систематизуються анотації в цілому, то одна й та ж анотація може бути одночасно довідковою і загальною, довідковою і аналітичною, аспектною і груповою і т. ін. Отже, кожне окремо взяте термінологічне визначення тієї чи іншої анотації (довідкова, рекомендаційна, аналітична тощо) відбиває або підкреслює лише один бік, одну властивість певної анотації, на якій акцентується увага. Якщо ж треба дати всебічну характеристику тієї чи іншої анотації, то перераховуються всі