Антична етика

                                           План

  1. Антична етика. Етичні погляди Платона
  2. Функції і норми моралі
  3. Етична свідомість і її структура
  4. Пафос і його відроджу вальна роль в художньому творі

 

1. Антична етика. Етичні погляди Платона

Перші спроби філософського узагальнення моральних процесів, є прямим продовженням етичних міркувань у рамках героїчного і дидактичного епосів (Гомер і Гесіод), практичної мудрості (Сім мудреців). Вже в пам'ятниках ранньої негрецької літератури більш-менш адекватно і щораз відповідно до жанрової специфіки розглядається співвідношення індивідуальної волі і загального блага, неприборканих, гарячих пристрастей і стримуючого, тверезого розуму, інтересів і цілей одного індивіда з інтересами і цілями інших, а також досить виразно позначається та нормативна модель поведінки – підпорядкування індивідуального загальному, пристрастей розуму, живих особистостей абстрактним нормам, того, що є, тому що повинне бути.

Послідовний розгляд літературних джерел древності показує: етичне мислення складається і збільшується в міру того, як формуються абстрактні моральні норми, зростає конфлікт між ними і реальною поведінкою людей.

Звернемося до поем Гомера. У них спостерігається два ряди фактів, що з погляду сучасної моральної свідомості представляють явний парадокс. З однієї сторони герої Гомера виражають колективістський початок, вони належать своєму народу і боротьба за благо народу є реальним змістом їхньої життєдіяльності; вони моральні, тому що готові стояти на смерть у цій боротьбі. Батьківщина, слава воїна, благо родини складають живу основу їх поведінки. Ахілл, йдучи на бій з Гектором, знає, що слідом за ним загине сам, але це не зупиняє його.

З іншої сторони ми не знаходимо загальнообов'язкових і безумовних норм поведінки. Строго морального кодексу, відчужених від реальних індивідів заповідей, неухильне дотримання яких вважалося б критерієм моральності. Навіть любов до батьківщини, ця дійсна основа поведінки героїв Гомера, вкрай рідко виставляється як свідомий мотив. У сучасному розумінні герої Гомера не володіють моральним напрямом думок

Отже своєрідність моральної ситуації, описаної Гомером, полягає в тому, що є живі моральні індивіди – епітичні герої, але немає моральної ідеології. Герої моральні в силу реальних суспільних зв'язків, без ролі етичної рефлексії, що опосередковує, моральних норм і добродітель, без якого б то ні було страху і духовного примуса. Їх поведінка представляє як вільне розгортання фізичних сил і відповідно сформованих людських обов'язків, настроїв, симпатій і антипатій. Пояснення цього феномена полягають у тому, що індивід не протистоїть колективу, племені.

На думку ряду дослідників, Гесіода відокремлюють від Гомера кілька десятиліть, не більш ста років. Однак розходження між ними в цікавлячому нас плані є воістину епохальними. У дидактичній поемі Гесіода «Праці і дні» немає і сліду героїчної моралі. Вона носить послідовно повчальний, моралізаторський характер, у ній відбита нова соціально-моральна ситуація. Гесіод належить вже епосі класової цивілізації.

Справедливість і праця в Гесіода мають уже нормативний зміст і визначають рамки належної поведінки. Як відзначав дослідник давньогрецької етики. Е Шварц, герої епосу нічим не зв'язані, крім самих себе; вони не знають правил і законів. У Гесіода ж, навпроти, одна мораль є справжнім героєм «Праць і днів». Справедливість і працю з'являються як самостійні цінності.

Творчість Гесіода відбиває нову ступінь

1 2 3 4 5 6