Антон Чехов
Антон Чехов – життєвий та творчий шлях
Антон Павлович Чехов народився в Таганрозі в 1860 році.
В сім'ї Чехова було семеро дітей. Серед них Антон Павлович був третім. В 8 років, після 2 років навчання в грецькій школі, поступає в Таганрозьку чоловічу класичну гімназію, яка була одна із найстаріших на тих теренах. Під час навчання у нього формується любов до навчання. Тут починає писати свої перші твори. Першу драму «Безотцовщина» написав у віці 18 років. Особливу роль у формуванні творчості Чехова зіграв таганрозький театр, заснований 1827 року. Вперше він тут побував у 13 років і побачив п'єсу Жака Оффенбаха «Прекрасна Єлена». У 1876 році сім'я Чехових переїхала в Москву. Проте Чехов залишається до закінчення навчання в Таганрозі, заробляючи собі на життя з репетиторства.
У 1879 році переїхав до Москви, щоби потім поступити в університет на медицинський факультет. У 1880 році у 10 номері журналу «Стрекоза» появляється його перший друкований твір. У 1886 році Чехов їде в Петербург, де йому А. С. Суворін пропонує стати редактором газети «Новое времья». З весни 1885 року сім'я Чехових переїжджає до помістя Бабкіно неподалік Воскресенська. В цей час пише збірки творів «Пестрые рассказы» (1886), «Невинные речи» (1887). З часу співпраці з редакцією газети Чехов відмовляється від свого псевдоніму і підписується повним іменем. В 1887 році ставиться перша п'єса Чехова «Иванов». В 1888 році сім'я Чехова переселяється в маєток Лука, біля Сум, Харківської губернії, на дачі поміщиків Лінтвар'євих, щоби провести там весну і літо. В Москві Чехови не зразу вибрали місце проживання, поки нарешті не вибрали остаточний варіант: будинок на Садово-Кудринській
Ще в 1882 році на його талант звертає увагу російський письменник і редактор петербурзького гумористичного журналу "Осколки" П. А. Лейкин, що запрошує Чехова до постійного співробітництва.
Гумористичні журнали 80-х років мали в основному розважальний, чисто комерційний характер, а тому і зв'язувати народження великого чеховського таланта з гумористичною белетристикою невисокого рівня не можна.
До середини 80-х років у творчості Чехова намічається перелом. Веселий і життєрадісний сміх усі частіше поступається місцем серйозним, драматичним інтонаціям. Усе частіше й частіше чуйне вухо і зірке око Чехова ловлять у навколишнім житті боязкі ознаки пробудження. Насамперед з'являється цикл розповідей про раптове прозріння людини під впливом різкого