Асцит

– гідроторакс, а при нирковій недостатності - поширений набряк шкіри і підшкірної клітковини.

 

Діагностика 

Фізикальне обстеження дозволяє виявити рідину в черевній порожнині, коли її не менш 100 мл: набряклість або вибухання бічних відділів живота, симптом ундуляції або "шум плескоту" при аускультації, укорочення перкуторного тону в бічних відділах живота при зміні положення хворого або поява тупості в центрі живота при коліноліктівому положенні хворого. Асцит може поєднуватися з набряком члена і мошонки, пупковою або паховою грижею, плевральним випотом.

Цінну інформацію дає діагностичний парацентез (50-100 мл); використовують голку 22 розміру; виконують пункцію з білої лінії на 2см. нижче пупка або зі зсувом шкіри в лівому або правому нижньому квадраті живота. Звичайне обстеження включає огляд, визначення вмісту рідини загального білка, альбуміну, глюкози, число клітинних елементів, цитологічне дослідження, посів на культуру; іноді досліджують амілазу, ЛДГ, тригліцериди, проводять посів на мікробактерії туберкульозу. Зрідка потрібні лапароскопія або навіть діагностична лапаротомія. Асцит при ЗСС (констриктивний перикардит) може зажадати діагностичної катетеризації правого серця.

Парацентез корисний не тільки тим, що дозволяє з'ясувати характер асциту, але і тим, що дає можливість зробити його посіви, визначити клітинний склад і надає можливість провести пальпацію органів черевної порожнини і тазу. Велике значення має діагностична пункція черевної порожнини з лабораторним дослідженням асциту. У хворих на цироз печінки і застійною серцевою недостатністю асцитична рідина зазвичай прозора, її питома вага не більше 1,015, концентрація білка не вище 2,5%; рідина містить головним чином клітини ендотелію, однак роздратування очеревини в результаті повторних пункцій сприяє появі лейкоцитів. При раковій поразці очеревини в асциті можуть бути виявлені пухлинні клітини. При туберкульозній поразці очеревини розвивається так званий асцит-перитоніт, при якому асцитична рідина може мати геморагічний характер, зазвичай містить лімфоцити, в ній можуть бути виявлені мікобактерії туберкульозу

У дітей перших трьох років життя асцит нерідко доводиться диференціювати з псевдоасцитом (атонією кишковика із його здуттям), що спостерігаються при глютеновій хворобі, муковісцидозі. Велике діагностичне значення надається і цитологічному дослідженню асциту. При великій кількості еритроцитів асцитична рідина називається геморагічною. Її часто зустрічають при неоплазмах, особливо печінки і яєчника, при туберкульозному перитоніті, панкреатиті, гострому тромбозі ворітної вени, при травмах органів черевної порожнини. Якщо в 1 мл асциту міститься більше 250 лейкоцитів, можна припускати запалення очеревини або інфільтрацію її пухлиною.

Перевага нейтрофілів вважається характерним для гострих бактеріальних перитонітів, тоді як перевага лімфоцитів - для хронічних перитонітів і особливо для туберкульозу. Великий вміст еозинофілів в асциті є важливою діагностичною ознакою еозинофільного ентероколіту. Цитологічне дослідження дозволяє в 60-90% випадків діагностувати асцит, викликаний злоякісною пухлиною. Результати цього дослідження в значній мірі залежать від обсягу асциту, представлених в лабораторію.

В даний час одночасно з випусканням рідини часто проводиться лапароскопія, яка може бути доповнена біопсією. Деякі автори рекомендують лапароскопічну холангіографію і спленопортографію, але ці методи дослідження в останні роки стали помітно менш популярними через їх небезпеку для здоров'я.

Велику користь у випадках асциту надає рентгенологічне дослідження. Скупчення в розтягнутих петлях кишечника рідини і газу проявляється на рентгенівському знімку у вигляді численних рівнів (чаші Клобера), які найкраще видно на знімках, зроблених у вертикальному положенні хворого. Вільна рідина в порожнині очеревини ніколи не утворює чаш Клобера, вона викликає

1 2 3 4

Схожі роботи