Авторитаризм

1. Авторитаризм в Білорусі

Не дивлячись на стабільних і дуже високі темпи зростання починаючи з другого півріччя 1996 р. , білоруська економіка не володіє справжньою стійкістю. У 1990-х роках Білорусі загрожували раптова зупинка крупних промислових підприємств і деіндустріалізація. З цим удалося впоратися завдяки мобілізації суспільства в єдиний кулак, відмові від шокової терапії і тісному союзу з Росією. Зараз, в епоху авторитарної модернізації, погрози інші, але вони анітрохи не менш небезпечні. Політичні ризики. Стосунки з РосієюНайбільш небезпечним поточним викликом білоруській економіці є зростання світових цін на вуглеводні. Вибрана Білоруссю дорога вирішення проблеми енергетичної безпеки, як було показано в попередній статті, передбачає збереження сильної авторитарної політичної системи. Саме ця система дозволяє вистояти в конфліктах з Газпромом, російськими нафтовими компанія, навіть російською державою і одночасно витримувати конфронтацію з ЄС. Адже білоруська модель абсолютно альтернативна тій стратегії, яку європейське інтеграційне об'єднання запропонувало східноєвропейським країнам: закрити крупні промислові підприємства, «скинути» понад 20% населення в країни «старої Європи» як трудові мігранти, відмовитися від національного контролю над економікою в принципі, провести радикальні економічні реформи.  Збереження авторитарної політичної системи, при всій її ефективності, не може не наводити до постійної загрози політичного конфлікту із Заходом. Білоруська економіка розвивається, таким чином, в ситуації дуже високих політичних рисок. І основним проблемним чинником стають стосунки з Росією. Річ у тому, що усередині країни авторитарна система в змозі відносний легко долати опір опозиційних прозахідних структур. Пряме втручання Заходу – фінансування опозиції і управління нею, економічні санкції, інформаційна дія, дипломатичний тиск і так далі – також загалом легко переборна проблема. Але стійкість Білорусі відносно Заходу залежить від міри надійності її союзу з Росією

Поки союз надійний, Захід не перейде до насильницьких форм тиску на Мінськ. А ізолювати Білорусь економічно або висадити зсередини виявилося неможливо.  Проте союз з Росією – процес динамічний: його функції, структура, точки опори і загрози йому постійно змінюються. У 1990-х роках Білорусь притягувала увагу російських регіонів, протестного електорату і лівоконсервативних сил. Вони і були основними прибічниками російсько-білоруського союзу. Після стабілізації РФ при Путині Білорусь втратила підтримку регіонів, що ослабіли, і майже зниклого протестного електорату, зіткнулася з протидією з боку деяких крупних російських компаній, втягнулася у внутрішньоросійську боротьбу корпорацій і груп лобістів. Білоруська держава більш централізований управляє своєю економікою, чим російське, і тому в цій боротьбі зазвичай опиняється стійкішим за своїх противників. Авторитарна система змінила функції. Нині білоруський авторитаризм – це авторитаризм ієрархічно влаштованого холдингу під назвою РБ. У Росії мало структур, що володіють настільки ж високою концентрацією економічної сили і політичної влади, як РБ. Зазвичай російські корпорації не готові до конкуренції з цим свого роду монстром і вимушені поступатися. Навіть Газпрому не удалося повною мірою продиктувати свої умови Білорусі. Результат цієї боротьби видно в підсумках розвитку білоруської економіки: ВВП і промислове виробництво в РБ в останні вісім років зростали набагато швидше, ніж в Росії.  Але такі взаємини з російським сусідом дуже ризиковані. Білорусі одночасно доводиться, з одного боку, виробляти конкурентоспроможність на російському економічному просторі, з іншої – витримувати політичну конфронтацію з ЄС і США, спираючись на союз з Росією. Для цього потрібна незвично активна для Східної Європи зовнішня політика, ставки в якій надзвичайно високі. Немає

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Схожі роботи