Бібліографічна інформація
План
1. Сутність поняття „бібліографічна інформація”
2. Теоретичні аспекти бібліографування бібліотечної інформації
3. Створення українського біографічного словника
1. Сутність поняття „бібліографічна інформація”
Важливим елементом будь-якої наукової роботи є її бібліографічний апарат, бібліографічна інформація, які є своєрідним ключем до тих джерел, якими користувався автор при її написанні. Крім того, такий апарат певною мірою є виразом наукової етики та культури наукової праці.
Бібліографічна інформація - це сукупність даних про документ (переважно первинний). Ці дані можуть бути формалізованими і неформалізованими.
Формалізовані бібліографічні дані переважно відокремлені і з текстом не пов'язані. Такі дані про документ можуть бути представлені у формі бібліографічного посилання або його фрагменту, або у формі відсилань.
Неформалізовані бібліографічні дані завжди безпосередньо пов'язані з текстом, в якому вони наводяться. їх склад, форма викладу завжди визначаються автором самостійно. Слід відзначити, що в науковій літературі, в наукових роботах, а до них належать і студентські, і магістерські роботи, така форма зустрічається не дуже часто.
Бібліографічне посилання - це бібліографічний опис у будь-якому документі іншого, який цитується або згадується. Бібліографічний опис - це сукупність відомостей про друкований твір або інший документ що дає змогу отримати уявлення про його зміст, читацьке призначення, обсяг, довідковий апарат і т. д. Об'єктами бібліографічного опису є книги, окремі публікації спеціальних видів нормативно-технічних і технічних документів, окремий том: випуск багаторазових або серійних видань, а також статті, розділ, глава і т
Залежно від ролі та призначення в конкретній роботі бібліографічні посилання можуть бути розміщені таким чином:
а) в основному тексті - внутрішньотекстові посилання;
б) в підрядкових примітках - підрядкові посилання;
в) в затекстових примітках (коментарях) - затекстові посилання;
г) в складі прикнижкового та пристатейного бібліографічного списку.
Внутрішньотекстові посилання зазвичай короткі і відмежовуються від тексту, до якого вони відносяться, переважно за допомогою круглих дужок (рідше двокрапкою).
Наприклад: "В навчальному посібнику В. П. Петренка та М. О. Данилюка "Вступ до менеджменту" (Івано-Франківськ: ІФІНГ, 1994) на стор. 50 наведена менеджерська сітка управління""
Підрядкові та затекстові посилання (зноски) завжди відділені від основного тексту лінією і пропусками рядків, але найчастіше лінією.
У звітах про науково-дослідні роботи, курсових та дипломних проектах, магістерських випускних роботах та інших неопублікованих роботах використовують зазвичай підрядкову нумерацію (індексацію) підрядкових приміток (посилань).
Затекстові посилання розміщуються за текстом і їм зазвичай передує рубрика "Примітки". Такі посилання менш зручні для читача, оскільки кожний раз потрібно переривати читання та звертатись до приміток, котрі розміщені в кінці книги. Але водночас вони дуже економічні, потребують менше місця та паперу. Такий вид посилань широко використовується при виданні художньої літератури, різних наукових видань, де потрібний солідний довідковий матеріал.
Відсилання - це додатковий компонент документованих посилань. Необхідність у відсиланні виникає при просторовому розриві змістовного та описового, коли описовий документ або його частина виносяться у підрядкові примітки або в прикнижкові чи пристатейнї бібліографічні списки.
За своєю формою відсилання - це певне умовне позначення відповідного підрядкових або затекстових приміток, причому вони можуть змінюватись залежно від форми посилання. Відсилання до