Бібліотекознавство як наука
ПЛАН
- Бібліотека як соціокультурний феномен.
- Теоретичні основи бібліотекознавства.
- Бібліотечний соціальний інститут.
Бібліотека – це один з найважливіших продуктів розвитку людської цивілізації. Її діяльність пов’язана з суспільством протягом усієї історії його існування. Виникнення цієї соціальної організації було зумовлене потребами людства у накопиченні та зберіганні знань. З самого початку бібліотека стала мірилом духовності суспільства, і в наступні часи була закладом, цілі діяльності якого відповідали прагненням панівних класів.
Визначаються три джерела формування бібліотекознавчої думки: бібліотечна практика, професійна свідомість, соціальні замовлення.
У розвитку бібліотекознавства можна накреслити декілька етапів:
І – передісторія формування наукової думки: осмислення бібліотечної практики, поява перших праць – 1 тисячоліття до н. е. – ХVІ ст. ;
ІІ – оформлення наукових шкіл, професійних спілок, наукових журналів – кінець ХІХ ст. ;
ІІІ – утвердження наукового статусу, входження в клас гуманітарних наук – початок – середина ХХ ст. ;
ІУ – перетворення у продуктивну силу сфери діяльності, трансформація, зміна предмета і об’єкта – 80-ті роки ХХ ст.
Бібліотекознавство як наука розвивалося на протязі тривалого часу, але інтенсивно – лише на початку ХХ ст. В той час становлення бібліотекознавства і оформлення бібліотечної діяльності у професійну сферу відбувалося майже одночасно.
Перші писані джерела в галузі бібліотекознавства з’явилися ще в стародавні часи у вигляді каталогів бібліотек. Та суто бібліотечні праці з’явилися пізніше у ХVІІ-ХVІІІ ст. й мали описовий, методичний характер.
Існують бібліотекознавчі школи, які визначили напрямки розвитку науки вже в ХХ ст. : англо-американська (бібліотекознавство як практикум), Східна Європа (як суспільна наука), Латинська Америка (наука про обіг документів).
Розвиток українського бібліотекознавства припадає на кінець ХІХ-поч. ХХ ст. і пов’язаний, в основному, з іменами К. І. Рубинського (1860-1930), та Я. Б
Радянський період бібліотекознавства поділяють на два етапи:
1-ий етап – 1917р. – до кінця 50-х рр.
2-ий етап – 60-80-ті рр.
1-ий етап – збігається функціональний напрям досліджень, до кінця 50-х рр. Радянське бібліотекознавство сформувалося у самостійну наукову дисципліну.
У 60-70-ті рр. проявляється інтерес саме до цих проблем. Радянське бібліотекознавство ( у визначенні Чубарьяна О. С. ) – суспільна наука, яка вивчає закономірності розвитку, властивості, характер і структуру бібліотечного процесу як однієї з форм масової соціальної комунікації.
Більш прийнятним є визначення Кузьміна Г. К. (рос. бібліотекознавця), який виходить з того, що бібліотекознавство покликане вивчати усе розмаїття явищ у бібліотечний сфері.
В наш час бібліотекознавство стало наукою вивчає закономірності, форми організації, процеси діяльності в бібліотечному соціальному інституті (БСІ).
Вважається, що наука отримує місце у системі наук у тому разі, коли визначені її предмет і об’єкт, вироблений понятійний апарат, встановлений фундамент, укладена узагальнююча теорія та принципи, які дозволяють пояснити силу фактів. Таким чином, до основних характеристик науки відносяться: об’єкт, предмет, метод, логічні форми мислення.
У ХХ ст. наука стає невід’ємною частиною сучасної діяльності у різних сферах. У змістовому плані наука має вигляд „дерева знань”, коріння якого сягає у глибину століть, а верхів’я – гілки, переплітаючись, створюють