Біографія і творча спадщина історика Олександра Матвійовича Лазаревського

В плеяді визначних українських істориків XIX - поч. XX ст. вагоме місце займає Олександр Матвійович Лазаревський. Цей талановитий вчений, в доробку якого більше 400 праць, зробив чималий внесок у дослідження Прилуцького краю.

Багато талановитих вчених дала світу Конотошцина.

Відомий історик Лівобережної України Олександр Матвійович Лазаревський народився 20 червня 1834 р. в с. Гирівці (нині Шевченкове) Конотопського повіту.

В десять років він вступив до Конотопського повітового дворянського училища, а 1850 р. О. М. Лазаревський уже був учнем Петербурзької гімназії. Під час навчання в гімназії він зацікавився історією України. З 1853р. Лазаревський починає друкувати свої перші замітки з історії України в газеті «Черниговские украинские ведомости».

Після вступу на історико-філологічний факультет Петербурзького університету він поглиблює вивчення історії України і пише ряд наукових праць. 1858 р. був виданий його збірник «Указатель для изучения Малороссийского края». В цьому ж році О. М. Лазаревський закінчив університет із ступенем кандидата. А ще через три роки назавжди залишив столицю і повернувся на Чернігівщину, де продовжив плідно займатися науковою роботою. Свої праці від друкував у місцевих та петербурзьких виданнях.

О. М. Лазаревський запропонував членам Губернського статистичного комітету програму, якою передбачалося вивчення Чернігівської губернії в історичному, етнографічному, кліматичному, зоологічному, сільськогосподарському аспектах.

На той час у Чернігові були зосереджені матеріали з історії Лівобережної України XVII — XVIII ст. Працюючи в чернігівському архіві, де було багато оригіналів і копій з давніх документів, дуже важливих для вивчення соціальної історії України, О. М. Лазаревський звернув увагу на Генеральний опис Лівобережної України 1765 — 1769 рр. Щоб полегшити користування цими матеріалами, він почав складати «Обозрение Румянцевской описи». Ним було описано 142 томи. Після призначення членом Полтавського окружного суду, Лазаревський не полишав наукової роботи, хоча друкуватися став рідше

Закінчивши службу в Полтаві, О. М. Лазаревський переїхав жити в с. Підлипне. Брав, як гласний, активну участь у роботі Конотопського повітового земства, був членом Ніжинського окружного суду. До останнього дня життя він залишався на посаді члена Київської судової палати, хоча офіційною службою діяльність. О. М. Лазаревського не обмежувалася. В 1890 р. він склав «Памятную книжку Конотопского земства». В багатьох своїх працях значну увагу приділяв вивченню історичного минулого Конотошцини. Саме він вперше в історичній літературі дослідив історію заселення нашого краю.

Зібрані протягом багатьох років документальні матеріали пізніше втілилися в «Описание Старой Малороссии». Автор мав намір підготувати її в 10 томах, присвятивши кожному існуючому на Україні полку окремий том. Але за життя написав лише три томи, присвячені Стародубському, Ніжинському та Прилуцькому полкам. Четвертий том, присвячений Полтавському полку, історик закінчити не встиг — перешкодила смерть.

Останні роки життя вченого позначені активним співробітництвом з часописом «Киевская старина», одним із ініціаторів створення якого він був. О. М. Лазаревський брав діяльну участь в організації у Конотопі історичного архіву і краєзнавчого музею, подарувавши йому багато експонатів.

Помер О. М. Лазаревський 31 березня 1902 р. в Києві. Домовину з його прахом було відправлено до Конотопа, а потім у рідну Гирівку, де й відбувся похорон на цвинтарі сільської церкви.

Існує досить різноманітна спеціальна наукова література, яка стосується окремих напрямів діяльності ІТНЛ. Серед таких праць першими за часом появи були замітки засновників товариства М. Максимовича та І. Хрущова, а також активних членів товариства В. Базилевича, М. Дашкевича, І. Житецького,

1 2 3 4 5 6 7 8 9