Біографія і творча спадщина історика Олександра Матвійовича Лазаревського

З легкої руки останнього він почав регулярно відвідувати засідання товариства, робити доповіді на його засіданнях, публікувати свої праці в "Чтениях" (перша публікація з`явилася в 1890 р. в четвертій книзі цього періодичного видання).

Більше того, у 90-х рр. О. М. Лазаревський став одним із найбільш активних діячів ІТНЛ. Це збіглося у часі з нелегким і суперечливим періодом в історії товариства, адже в 1893 р. воно потрапило в своєрідну кризу, пов`язану з існуванням різних штучних перешкод у його діяльності (відсутність фінансування, негласна заборона на окремі види діяльності з боку царської адміністрації тощо). В рядах товариства мало не стався розкол між найстаршими членами та недавнім молодим його поповненням, яке вимагало більш активної дієвої роботи і реорганізації товариства, прийняття нового статуту, розширення напрямів його діяльності. Ці члени товариства згуртувалися навколо ще молодого, але вже досить відомого професора Київського університету Св. Володимира І. В. Лучицького. Саме цю групу підтримував і О. М. Лазаревський. Одним із поточних питань, яке вирішувалося ІТНЛ, було обрання нового голови. Після досить гострих дискусій між старшими та молодшими членами, які безпосередньо торкалися організаційних засад діяльності товариства, 10 жовтня 1893 р. головою товариства було обрано професора В. С. Іконникова. Його кандидатуру підтримала більшість членів ІТНЛ. Але в березні 1894 р. молода "опозиція" домоглася обрання до складу Ради товариства декількох своїх прихильників. У цілому до Ради ІТНЛ були обрані М. Ф. Владимирський-Буданов, Т. Д. Флоринський, М. П. Дашкевич, В. З. Завітневич, І. В. Лучицький, О. М. Лазаревський, князь Є. М. Трубецькой та В. П. Науменко. Причому четверо останніх якраз і належали до "опозиції", а отже склад Ради певною мірою був "компромісним"

О. М. Лазаревський на цьому ж засіданні ІТНЛ був обраний заступником голови товариства.

Однак вже у вересні 1895 р. В. С. Іконников відмовився виконувати обов`язки голови товариства і назріла потреба обрання нової людини на цю посаду. Цілком логічним кроком було б перекладення цих обов`язків на його заступника, але з невідомих нам причин О. М. Лазаревський категорично відмовлявся обійняти цю посаду хоча б до закінчення терміну, на який головою було обрано В. С. Іконникова. Як згадував М. П. Василенко, "багато пішло зусиль схилити його висунути свою кандидатуру в голови товариства". Врешті-решт О. М. Лазаревський все ж погодився виконувати обов`язки голови ІТНЛ. Щоправда ці обов`язки він виконував лише трохи більше року з 18 вересня 1895 до 5 жовтня 1896 р. , а після цього до кінця свого життя був заступником голови товариства.

Незважаючи на такий незначний термін головування, О. М. Лазаревський встиг досить багато зробити для цієї наукової інституції, на що особливу увагу було звернено в уже згаданій вище доповіді М. П. Дашкевича, присвяченій 25-річчю діяльності ІТНЛ: "А. М. Лазаревский в непродолжительное время своего председательствования значительно умножил книжные и материальные средства Общества… и впервые озаботился применением к делу параграфа нового устава, которым разрешалось Обществу устройство публичных чтений…" На думку О. М. Лазаревського, головною темою таких відкритих лекцій повинна була стати історія Києва в різні епохи у безпосередньому зв`язку з історією краю. З ініціативи О. М. Лазаревського такі лекції й насправді розпочали читати В. Б. Антонович та П. Я. Армашевський, професор геології Київського університету (до речі, племінник Лазаревського, син його сестри Марії). Причому ці лекції були досить змістовними і викликали нечуваний резонанс серед громадськості міста, на них приходило багато слухачів. Однак, як зазначав М. П. Василенко, В. Б. Антонович з незрозумілих причин "довел свои лекции только до удельно-вечевого периода и продолжать их дальше наотрез отказался. Отказ этот

1 2 3 4 5 6 7 8 9