Будова серця риб

Будова серця риб

Ри?би (Pisces) — група водних хребетних тварин, зазвичай холоднокровних (точніше ектотермічних) із вкритим лусками тілом та зябрами, присутніми протягом всього життя, що активно рухаються за допомогою плавців (часто видозмінених) або руху всього тіла. Риби поширені як в морських, так і в прісноводних середовищах, від глибоких океанічних западин до гірських струмків. Риби мають велике значення для всіх водних екосистем як складова харчових ланцюгів та велике економічне значення для людини через споживання їх у їжу. Люди як виловлюють диких риб, так і розводять їх у створених для цієї мети господарствах.

На ранніх етапах створення біологічної систематики риб класифікували до одного таксону, проте через поліфілетичність групи риби більше на розглядаються як частина класифікації. Через великий спектр часом взаємо-виключаючих анатомічних та фізіологічних особливостей організмів представників цієї групи, її визначення є досить нечітким.

Двокамерне серце риб складається з послідовно розміщених передсердя та шлуночка. Його скорочення забезпечують упорядкований рух крові по системі судин - кровообіг.

 У серці риб перебуває лише венозна кров. При скороченні передсердя кров надходить у шлуночок, а скороченням шлуночка перекачується до черевної артерії та до зябер. Там венозна кров збагачується киснем і перетворюється на артеріальну. Від зябер артеріальна кров по судинах потрапляє до різних органів, де віддає кисень і насичується вуглекислим газом, перетворюючись на венозну. Від різних тканин та органів венозна кров по венах повертається до серця. Отже, рибам притаманне одне коло кровообігу. Кров риб має червоний колір через наявність гемоглобіну, що міститься в клітинах крові - еритроцитах

 Кісткові риби - холоднокровні тварини. Це означає, що вони не спроможні підтримувати постійний рівень температури тіла: вона у риб залежить від температури довкілля.

Кровоносна система риб проводить кров від серця через зябра та тканини тіла. На відміну від серця інших хребетних, серце риб не пристосоване для відокремлення (навіть часткового) збагаченої киснем крові від незбагаченої. Структурно серце риб являє собою послідовну серію з чотирьох камер, заповнених деоксигенованою (венозною) кров’ю: венозний синус, передсердя, шлуночок та артеріальний конус. Камери серця розділені клапанами, які дозволяють крові при скороченні стінок серця рухатись тільки в прямому напрямі (від венозного синусу до артеріального конусу), але не навпаки.

Основним органом газообміну риб є зябра, що розташовані по сторонах ротової порожнини. У костистих риб вони закриті зябровою кришкою, у інших класів – вільно відкриваються назовні. Під час вентиляції зябрів вода потрапляє в ротову порожнину через рот, а потім проходить між зябровими дугами та виходить назовні з-під зябрових кришок. Анатомічно зябри складаються з напівпроникних мембран та кровеносних судин, що розташовані на кісткових зябрових дугах. Специфічною структурою, пристосованою для газообміну, є зяброві пелюстки, де під тонким епітелієм знаходяться сильно розгалужені капіляри.

На додаток до зябрів риби можуть використовувати і багато інших систем газообміну. На стадії личинки помітна частина газообміну здійснюється через шкіру; кілька видів риб мають „легені”, де зберігається зволожене повітря (амія); деякі види можуть дихати повітрям безпосередньо (гурамі).

Контроль плавучості

З газообміном також пов’язане функціонування плавального міхура – порожнини, заповненої газом, яка знаходиться всередині полості тіла риб. Збільшення об’єму плавального міхура дозволяє рибі підійматись в товщіводи, зменшення – опускатись, не

1 2

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні