Ціноутворення

1. Поняття прибутку та порядок розрахунку його очікуваного розміру

Сучасні західні економісти, як правило, розвивають теорії прибутку економістів XIX і початку XX сторіч, пристосовуючи їх до нових умов господарювання. Серед них можна виділити п’ять основних концепцій:

1. Теорія «продуктивності капіталу»;

2. Теорія прибутку як трудового доходу або доходу від підприємницької діяльності;

3. Теорія прибутку як результат існування монополій;

4. Психологічна теорія прибутку;

5. Концепція революції в доходах.

На наш погляд, представляються цікавими роздуми про прибуток П. Самуельсона (теорія «продуктивності капіталу»). У своїй книзі «Економіка» [4] він пише про те, що прибуток є надзвичайно різнобічною категорією (на відміну від своїх попередників, які розглядали категорію прибутку з якоїсь однієї позиції, - або як дохід від чинників виробництва, або як винагорода за підприємницьку діяльність і т. д. ). Він пише про те, що «В статистиці національного доходу прибуток обчислюється як загальна сума доходів корпорацій і простих підприємств» [4]. По-перше, прибуток він визначає як безумовний дохід від чинників виробництва (безумовний відсоток, безумовна рента і безумовна заробітна плата). Ці доходи одержують власники підприємства, які забезпечили участь даних чинників у виробництві. По-друге, прибуток є винагородою за підприємницьку діяльність, введення технічних удосконалень. По-третє, прибуток він пов’язує з непередбачуваністю, тобто це прибуток, що виникає унаслідок відмінностей між тим, на що люди розраховують, і тим, що насправді відбувається.

Багато сучасних економістів трактують прибуток як трудовий дохід, тобто різновид заробітної плати. Згідно цієї теорії дохід підприємця повністю відповідає його праці, тій послузі, яку він надає суспільству, керуючи підприємством [1, с. 250-252]

Найбільш відомим сучасним представником теорії прибутку як «монополістичного доходу» є Е. Чемберлен та Дж. Робінсон, які опублікували результати своїх досліджень з цього питання в двох роботах в 1993 році. В них автори показали, що в частині ринкової економіки XX сторіччя панує монополістична або недосконала конкуренція. На першому місті, на їх думку,– панування на галузевому ринку декількох або обмеженого числа виробників, які взаємодіють на цьому ринку в формуванні загально ринкової і цінової політики, конкуруючи в інших областях. Тим самим в умовах монополістичної конкуренції виникає можливість завищення цін. Зараз монополістична влада над ринком частіше за все пов’язується з величиною виробника (компанії, корпорації), але враховуються і інші фактори, перш за все,– серйозні перешкоди для входження нових виробників в дану галузь або сферу підприємництва [3, с. 22-23].

Згідно з «психологічною» теорією прибуток начебто створюється дією психологічних факторів або часом, який сам по собі породжує прибуток. Ці теорії є суб’єктивно-ідеалістичними, оскільки повністю ігнорують той факт, що прибуток – це об’єктивне економічне явище, яке веде своє походження з виробництва й не може бути пояснене суто психологічними мотивами, хоча його опосередкований вплив на поведінку суб’єктів виробничих відносин заперечувати не можна.

До найбільш активних пропагандистів концепції революції в доходах належать американські економісти Д. Голбрейс, А. Берлі, Е. Хенсен. Основна ідея концепції полягає в тому, що з розвитком корпоративної власності підприємці відходять від керівництва господарством, передаючи управління найманим менеджерам. Тому змінюється і мета підприємництва. Рушійним мотивом виробництва стає не прибуток сам по собі, а задоволення потреб усього суспільства. На цій основі прибуток зникає як економічна категорія, відбувається вирівнювання доходів різних соціальних верств населення. Всі отримують справедливі доходи відповідно до участі кожного у виробництві [1, с. 252].

Потрібно зазначити, в сучасних умовах господарювання поняття прибуток в найбільш

1 2 3 4 5 6 7