Запрошуємо до співпраці виконавців курсових та дипломних робіт на взаємовигідних умовах.

Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК)

Зміст

Вступ

  • 1 Історія дослідження
  • 2 Структура молекули
  • 2. 1 Нуклеотиди
  • 2. 2 Подвійна спіраль
  • 2. 3 Утворення зв'язків між основами
  • 2. 4 Альтернативні форми подвійної спіралі
  • 2. 5 Суперскрученість
  • 2. 6 Структури на кінцях хромосом
  • 3 Хімічні модифікації
  • 3. 1 Метилювання ДНК
  • 3. 2 Пошкодження ДНК
  • 4 Біологічна роль ДНК
  • 4. 1 Структура геному
  • 4. 2 Послідовності генома, що не кодують білок
  • 4. 3 Транскрипція і трансляція
  • 4. 4 Реплікація
  • 5 Взаємодія з білками
  • 5. 1 Структурні і регуляторні білки
  • 5. 2 Ферменти, що модифікують ДНК
  • 5. 2. 1 Топоізомерази і гелікази
  • 5. 2. 2 Нуклеази і лігази
  • 5. 2. 3 Полімерази
  • 6 Генетична рекомбінація
  • 7 Еволюція метаболізму ДНК
  • а8 Використання ДНК в технології
  • 8
    1 Методи роботи з ДНК
  • 8. 2 Генна інженерія
  • 8. 3 Судово-медична експертиза
  • 8. 4 Біоінформатика
  • 8. 5 ДНК і комп'ютери нового покоління
  • 8. 6 Історія і антропологія
  • 9 Дивіться також
  • 10 Джерела та посилання
  • 11 Зовнішні посилання

12 Рекомендована література  

Вступ

Дезоксирибонуклеї?нова кислота? (ДНК) — один із двох типів природних нуклеїнових кислот, який забезпечує зберігання, передачу з покоління в покоління і реалізацію генетичної програми розвитку і функціонування живих організмів. Основна роль ДНК в клітинах — довготривале зберігання інформації про структуру РНК і білків.

У клітинах еукаріотів (наприклад, тварин, рослин або грибів) ДНК знаходиться в ядрі клітини в складі хромосом, а також в деяких клітинних органелах (мітохондріях і пластидах). У клітинах прокаріотів (бактерій і архей) кільцева або лінійна молекула ДНК, так званий нуклеоїд, знаходиться в цитоплазмі і прикріплена зсередини до клітинної мембрани. У них і у нижчих еукаріот (наприклад дріжджів) зустрічаються також невеликі автономні кільцеві молекули ДНК, так звані плазміди. Крім того, одно- або дволанцюжкові молекули ДНК можуть утворювати геном ДНК-вірусів.

З хімічної точки зору, ДНК — це довга полімерна молекула, що складається з послідовності блоків — нуклеотидів. Кожний нуклеотид складається з азотистої основи, цукру (дезоксирибози) і фосфатної групи. Зв'язки між нуклеотидами в ланцюжку утворюються за рахунок дезоксирибози і фосфатної групи. У переважній більшості випадків (окрім деяких вірусів, що містять одноланцюжкові ДНК) макромолекула ДНК складається з двох ланцюжків, орієнтованих азотистими основами один проти одного. Ця дволанцюжкова молекула утворює спіраль. В цілому структура молекули ДНК отримала назву «подвійної спіралі».

У ДНК зустрічається чотири види азотистих основ (аденін, гуанін, тимін і цитозин) (виняток становлять випадки пізніших модифікацій нуклеотидів, наприклад метилювання). Азотисті основи одного з ланцюжків сполучені з азотистими основами іншого ланцюжка водневими зв'язками згідно принципу комплементарності: аденін з'єднується тільки з тиміном, гуанін — тільки з цитозином. Послідовність нуклеотидів дозволяє «кодувати» інформацію про різні типи РНК, найбільш важливими з яких є інформаційні, або матричні (мРНК), рибосомальні (рРНК) і транспортні (тРНК). Всі ці типи РНК синтезуються на матриці ДНК (тобто за рахунок копіювання послідовності

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14