Дитяча преса

Однією з прикмет сьогоднішнього літературного процесу в Україні є розмаїття періодичних видань. Однак, поряд з тим, виникає проблема періодичних видань, адресованих дітям. Це не є проблема кількості журналів та газет для дітей, що були видані і видаються протягом 15 років незалежної України, це питання якості інформації та смислового навантаження, які несуть дитячі видання.

Загальновідомо, що дитяча преса виконує, перш за все, функції популяризації пізнавальних та педагогічних ідей. Зміст дитячих часописів повинен розповідати читачам про нове в житті людей та навколишньому світі, відкриття науки і техніки. При цьому, всі матеріали, вміщені в дитячий друкований орган, не повинні суперечити морально-етичним нормам суспільства, більше того, вони мають пропагувати усталені цінності народу та суспільства в цілому.

Кількість періодичних видань для дітей у державі свідчить про рівень її цивілізованості, культури, інтелекту, а також про перспективи її розвитку, її майбутнє. Нове покоління повинно формуватися під впливом вдалої державної політики, сім’ї, громадськості та джерел інформації, які гарантуватимуть повноцінний всебічний розвиток дитини. Нам здається, що думка про занепад дитячої журналістики, у зв’язку з ростом впливовості телебачення, є хибною, оскільки телебачення, або ж комп’ютер, в жодній мірі не заміняє періодики – це різні засоби інформації, що по-різному впливають на інтелектуальну діяльність дитини.

Закономірно, що світ української дитячої преси шириться. Попри всі економічні, духовні, видавничі негаразди, на даний момент видається більше 50 видів дитячих журналів та газет всеукраїнського рівня. Зараз вони здатні задовольняти вимоги найпримхливішого читача. Тематична різнобарвність і поліграфічна якість дитячих видань, яскравість та виразність художнього оформлення приваблюють малих читачів та їх наставників

Варто зазначити, що поряд із добре відомими не одному поколінню читачів журнальних імен - “Малятко” (видається з 1960 р. ), “Барвінок” (з 1928 р. ), “Однокласник” – додалося багато нових: “Клас!”, “Розмалюйко”, “Пізнайко”, “Словознайка” (з 1990р. ), “Зернятко” (з 1995р. ), “Малеча” (з 1998р. ), “Дитяча Академія” (з 2001р. ), “Вулик” (з 2002 р. ) і зовсім нове видання “Пізнайко від 2 до 5” вперше вийшло у січні 2005 року. Іноді – це не обов’язково власне київські видання “Клас!” “Дзвіночок”, “Світ дитини”, “Зернятко”, хоч і в столиці вони не дивина.

Тоді виникає запитання: “Як зорієнтуватись батькам, вчителям та методистам у такому потоці дитячої періодики ?” Через нестачу коштів журнали та газети не мають змоги рекламуватися, а вчителі, в свою чергу, не в змозі зорієнтуватися у цьому потоці дитячих видань через брак критично-методичного аналізу, а часом простого бібліографічного інформування.

В наш час дитяча періодика здатна замінити дитячі енциклопедії, задачники, розмальовки, адже багато журналів особливу увагу звертають саме на розвиток інтелекту школяра, його творчих здібностей. Окрім розваг та анекдотів знаходимо цікаві розповіді з історії (“Дивосвіт”, “Світ дитини”, “Осьмомисл”), життя рослин і тварин, культура народів світу (“Дитяча Академія”, “Загадкова скарбничка”, “Соняшник”), твори літературних класиків та сучасних письменників (“Веселочка”, “ Терентій”, “Барвінок”), природничу тематику висвітлюють “Яблунька”, “Азбука природи”, “Джміль”, веселять та розвивають інтелект журнали: “Малеча”, “Вулик”, “Стежка”; вивчати англійську маленькі читачі можуть зі спеціалізованим виданням “Словознайка”, окремими рубриками журналів “Загадкова скарбничка”, “Котя”, “Стежка”, “Джміль” та ін.

Корисними для батьків та вчителів є додатки у газеті

1 2 3