Запрошуємо до співпраці виконавців курсових та дипломних робіт на взаємовигідних умовах.

Дмитро Вишневецький

складалася з шести великих галер (kadyrga) та із незвачної кількості малих суден (kalita).

Мабуть, Осяйна Порта не думала, що росіяни безпосередньо відповідають за напад на Азов, вважаючи «Дмитришку» ще в ролі самостійного ворога. Це видно з листа, надісланого султанському дивану беєм Кафи, який прохав передати укази росіянам.

Згідно з оттоманськими джерелами, цей перший напад стався весною 1559 року, певне, у квітні або на початку травня. Незважаючи на те, що атаку було відбито, тривога не розвіялась. Уперше Азов, військовий форпост Оттоманської імперії у причорноморських степах, важливий передовий пункт на старому торговому шляху (давня Шовкова дорога), який через Астрахань зв'язувався з Туркестаном, перебував під загрозою.

Треба додати, що будь-яка загроза, спрямована проти Азова, негайно впливала на продовольче забезпечення Стамбула, особливо в період гострої нестачі харчів, од чого часто потерпала султанська столиця, оскільки Азов був портом доволі значного сільськогосподарського району, який постачав Туреччині їстівні припаси. Звідси надходило хлібне зерно, ячмінь, сухі овочі, олія та будівельна деревина.

Облога й спустошення, завдане нападом у низинах Дону, викликали голод навіть у фортеці, а також і у Великій Ногайській орді, яка кочувала між Доном і Волгою.

Із російських джерел відомо, що коли Вишневецький зазнав поразки під Азовом, кримський хан став переслідувати Адашева, якого він наздогнав на Дніпрі та з яким там зчепився

Реєстри «Mьhimme Defterleri» нічого не повідомляють про це. Ми маємо єдиний документ турецькою мовою, який лише опосередковано згадує військовий похід Адашева—це наказ од 16 Зільхіджа 966 (15 вересня 1559 року), адресований Мустафі, бею Аккермана, де мовиться про участь «поляків із прикордонних володінь»

(мабуть, так називали козаків, що мешкали на узграниччі) в поході «московітів» проти Кримського ханства.

Поряд із тим численні оттоманські джерела, які стосуються осінніх місяців 1559 року, сповіщають про повторний наступ «Дмитрашки» на Азов.

Перший документ, позначений 27 Зілкада 966 (2 вересня 1559 року), містить наказ бея Кафи, який передає текст листа Алі Реіса, адмірала чорноморського флоту. Він повідомляє султанському дивану, що після його прибуття до Азова «Дмитрашка», який тримав в облозі фортецю, відступив на північ, і присутність оттоманськйх галер у гирлі Дону перешкодила «російському воєначальникові» прискорити допомогу Вишневецькому армією в 4 тисячі солдатів.

Водночас із тим у листі Синана, бея Кафи, надісланому до Великої султанської ради (дивана), сповіщається про те, що російські війська, повантажившись у великі човни, здійснили напад на Керч (Кеrс) у східному Криму; атаку відбила оттоманська ескадра. Незабаром «Дмитрашка» підійнявся вгору Доном, де й поставив малі форти, «готуючись таким чином до нового наступу майбутньої весни».

Нарешті ми маємо й третій документ, що торкається нападу Вишневецького на володіння Туреччини в Криму й на берегах Азовського моря. Це султанське послання (Name-ihьmayum) до кримського хана від 22 Сафара 967 (23 листопада 1559 року), яке містить лист хана до Великої султанської ради. Тут мовиться також про наступ черкесів, союзників росіян, очолюваний племенем Жане (по-турецькому Zanoglu), на турецькі землі, розташовані на Таманському півострові, та на місто Кафу. Цей напад супроводжувало повстання черкесів у

1 2 3 4 5 6 7 8