Запрошуємо до співпраці виконавців курсових та дипломних робіт на взаємовигідних умовах.

Дмитро Вишневецький

районі Тамані. Хан заявляв у листі, що атака була відбита і він заарештував головних черкеських воєначальників до того, як їм вдалося втекти на Кавказ або до Московії.

Мабуть, після цих двох невдалих спроб Дмитро Вишневецький за підтримкою черкесів здійснив узимку 1559—1560 років і третій напад на Азов. Це засвідчено листом бея Кафи, надісланим до султанського дивана, в якому губернатор повідомляє про три наступи «Дмитрашки»: перший—весною 1559 року, другий—влітку того ж року з армією в 10 тисяч, і третій, дату якого не з'ясовано, але відомо, що в ньому взяли участь черкеси разом із Кансуком (Kansuk), сином володаря племені Жане. Ця атака також була відбита. Кансук й один із його братів загинули, а їхні голови, як і голови багатьох російських офіцерів, одвезли до Стамбула.

За якийсь час Дмитра Вишневецького відкликали де Москви. Звідтоді російські джерела зовсім замовчують дії московського авантюриста. Вони тільки зазначають, що 1560 року кондотьєр посварився із царем і залишив його, щоб повернутися в Литву, де король Сигизмунд II Август пообіцяв оддати йому назад усі права й маєтки.

Оттоманські архіви, навпаки, набагато велемовніші щодо висвітлення діяльності Вишневецького в 1560 році й опосередковано з'ясовують причини його розриву з Москвою.

За турецькими відомостями, весною 1560 року Дмитро Вишневецький прибув із поннзов'я Дону, щоб підготуватися до нового виступу проти кримського хана й володінь Оттоманської імперії, що мав стати одним із найвизначніших у його житті

Можливо, в цей час Вишневецький діяв не стільки на руку цареві, скільки в своїх особистих інтересах, та і його війська складалися нині не з московських стрільців, а переважно з донських і українських козаків та з черкесів, до яких прилучилися численні авантюристи — поляки, литовці, навіть ногайці й татари.

У березні й квітні 1560 року Осяйна Порта із трьох різних джерел мала попередження про цей задуманий великий наступ.

Перші відомості, передані воєводою Молдавії, стосувалися скупчення «злодіїв» на кордонах Московії (вислів «злодії» з цілковитою очевидністю тут стосується запорожців). За якийсь час каді Азова повідомляв султанському дивану, що ногайці, прийшовши із волзьких степів, стояли в районі Нижнього Дону, коли туди прибув авангард у кількості 3 тисяч «руських козаків», котрі склали основні сили армії, що налічувала 80 тисяч чоловік (цифра, напевне, занадто перебільшена), які містилися десь між долиною Аксу (Південний Буг) та річкою Озю. Каді вважав, що вороже військо мало намір захопити Крим і перебувало під командуванням «Дмит-рашки».

Водночас те ж саме повідомляв Осяйній Порті й Синан (Sinan), бей Кафи, який на підставі свідчень, надісланих ногайцями, писав, що північніше Азова зосереджена російська армія та військо «Дмитрашки», яке нараховує майже 70 тисяч. Нарешті, хан Девлет-Прей (Devlet-Giray) сповіщав султанові про підготовку ворогів, серед яких він згадував росіян, черкесів і ногайців. їм, зазначає автор, допомагали й татарські «зрадники».

Без сумніву, ці відомості про Вишневецького не відповідали дійсності, а оцінка сил ворога була вкрай перебільшена. Ймовірно, оттоманські власті в Кафі та Азові так, як і кримський хан, не мали ще доволі ефективної інформаційної служби. Але завдяки добре налагодженому справозданню Оттоманської імперії можна простежити

1 2 3 4 5 6 7 8