Економічна рівновага і циклічність суспільного виробництва

другій довгій хвилі  монополістичне підприємництво з ринковоконкурентним господарським механізмом, який монополістичне регулюється; третій хвилі  період державномонополістичного підприємництва з державномонополістичним конкурентноринковим механізмом господарювання.

Урахування об'єктивної взаємозумовленості довгих циклів у розвитку технологічного способу виробництва і відповідного оновлення економічної структури суспільства дає можливість наукового обгрунтування сучасного етапу підприємницького виробництва. Його початок припадає на другу половину 70х років. У економічній літературі його називають транснаціональним.

Основою структурної перебудови виробничої бази транснаціонального капіталу є новий цикл науковотехнічної революції, який почався наприкінці 70х років. Цей цикл грунтується на широкій інтернаціоналізації структури відтворення, розвитку ресурсозберігаючих технологій, електронній автоматиці, біотехнології, інформатиці. За прогнозами вчених, він триватиме до другого десятиліття наступного століття. Вважається, що нинішній цикл завершить індустріальний тип розвитку загальноісторичного процесу. На зміну йому прийде постіндустріальна цивілізація. Цим визначається особлива складність (суперечливість) сучасної виробничої структури економічно розвинутих країн

Вона має перехідні від індустріальної до постіндустріальної структурні характеристики.

Великі цикли притаманні як країнам з розвинутою ринковою економікою, так і країнам командноадміністративної системи. Глибина кризових потрясінь економіки колишнього СРСР і східноєвропейських країн, яка припала на другу половину 80х  початок 90х років, зумовлена не тільки деформаціями командноадміністративної системи. Ці економічні потрясіння були пов'язані з необхідністю докорінного технологічного переозброєння виробництва, викликаного новим етапом науковотехнічної революції.

На відміну від промислове розвинутих ринкових країн, де циклічні фактори довгих хвиль виявилися в середині 70х  на початку 80х років, часові межі в країнах командноадміністративної системи зсунулися приблизно на десятиліття. Головним фактором цього відставання став більш низький рівень розвитку техніки і техно

логії. Отже, існує й об'єктивна зумовленість спільності ряду перетворень механізмів управління, організаційноекономічних структур і форм власності у країнах з різним економічним устроєм. Питання не в самій проблемі, а у формах і методах її розв'язання.

Щодо України, то тут глибока економічна криза не є ні циклічною, ні довгохвильовою. Вона є частиною всеохоплюючої кризи, яка витікає з: поперше, структурної трансформації народногосподарських пропорцій у зв'язку з розпадом колишнього єдиного виробничого простору в рамках СРСР і порушенням колишніх виробничих зв'язків та нестворенням відповідних економічних; подруге, трансформації економічної системи в цілому та, потретє, з практичної некерованості цими трансформаційними процесами на макрорівні в умовах, коли національна держава тільки формується.

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні