Економічні категорії, закони і принципи

Економічні категорії, закони і принципи

За допомогою абстрактного (теоретичного) мислення крок за кро­ком йде розкриття сутності економічних явищ і процесів, що вимагає формування певних логічних понять, котрі більш чи менш повно від­бивають реальну економічну дійсність у її розвитку.

Політична економія (економічна теорія) сформувала велику кіль­кість категорій. Зокрема, економічними категоріями є такі поняття, як “вартість”, “праця”, “продукт”, “гроші”, “ціна”, “кредит”, “попит”, “пропозиція”, “ринок”, “зайнятість”, “заробітна плата”, “власність”, “витрати”, “прибуток”, “ресурси”, “інфляція” і безліч інших.

Усі економічні категорії поділяються на загальні (характеризують економічні явища у всіх економічних системах) і специфічні категорії (характеризують сторони господарського життя окремої економічної системи).

Наприклад, такі економічні категорії, як “вільний ринок”, “конку­ренція”, “обмін” є специфічними, адже характеризують тільки ринкове середовище, а категорії “праця”, “продукт”, “виробництво”, “спожи­вання” є загальними, адже властиві для усіх економічних систем.

Економічні категорії, теоретично узагальнюючи реально існуючі економічні відносини, явища і процеси, стають сходинками пізнання об’єктивної економічної дійсності, його засобом і результатом.

Водночас, явище завжди значно багатше, ніж категорія, яка його позначає. Категорія – поняття наукове і містить у собі тільки пізнані наукою ознаки і властивості явища і не включає ще не пізнані. Це озна­чає, що категорія може розвиватися та збагачуватися в міру пізнання наукою того явища, яке вона позначає.

Категорії мають історичний характер. Економічні явища народжу­ються, розвиваються і зникають, разом з ними з’являються відповідні категорії, якщо наука у змозі пізнати явища, які ці категорії відобража­ють, вони також змінюються і розвиваються.

Наприклад, якщо категорія “гроші” колись позначала одну суть (золото чи срібло), то нині вона значно збагатилася та змінилася (ніхто нині під грошима не розуміє тільки металеві монети)

Деякі явища давно зникли, відійшли в далеке минуле, а категорії, що їх позначали, існують тільки у науковій абстракції. Це, приміром, сто­сується таких категорій, як “раб”, “феод”, “цеховий устрій” тощо. Однак ми можемо їх використовувати для аналізу давно зниклих еконо­мічних явищ і відносин.

Лише оволодівши сотнями економічних категорій, студент зможе досягти мети – оволодіти курсом економічної теорії (політичної еконо­мії), а разом з тим і закласти теоретичну базу для пізнання економічної дійсності та оволодіння конкретними економічними науками. Саме еко­номічна теорія формує категорії, що використовуються іншими еконо­мічними науками. У цьому й полягає її методологічна функція.

В економіці, як і у будь-якій іншій сфері суспільного життя та в природі, крізь гаданий зовнішній хаос і нагромадження випадковостей прокладає собі шлях необхідність, закономірність розвитку. Економічні процеси у суспільстві керуються внутрішніми, властивими їм зако­нами – економічними законами.

Будь-який закон відбиває в собі сутність того чи іншого явища. Закон і сутність – поняття однорідні (однопорядкові), відображають поглиблене пізнання людиною явищ навколишнього світу. Явище при цьому ширше і багатше від закону, однак закон вловлює внутрішню сутність явища.

Щоб дати визначення економічному законові, потрібно згадати визначення закону, сформульованого філософією: закон – стійке, тривке явище, котре постійно повторюється, це вираз внутрішньо­го, суттєвого, необхідного, причинно-наслідкового, постійного, зага­льного, якісного і кількісного взаємозв’язку (відношення), властивого даному явищу чи

1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні