Економічні системи
- зміна відносин власності шляхом її роздержавлення і приватизації, акціонування економіки;
- створення ринкового економічного середовища – системи конкуренції та вільного підприємництва;
- структурна перебудова економіки з метою формування національного народногосподарського комплексу і ринкової структури;
- розвиток ринкової інфраструктури – кредитно-банківської і фінансової систем, бірж, форм ринкової торгівлі;
- підвищення рівня життя і соціальної захищеності населення;
- виховання ринкової психології і ринкового економічного мислення населення;
- боротьба з бюрократизмом та корупцією;
- створення правової і соціальної бази ринкових реформ, ринкового законодавства.
Особливе значення для формування економічної системи регульованого ринку має роздержавлення і приватизація власності – вихідний пункт і основа ринкових перетворень.
Поняття “роздержавлення” і “приватизація” відбивають дві стадії реформування монопольної державної власності.
Роздержавлення і приватизація здійснюються різноманітними методами:
- ·акціонування власності (перетворення державної власності у приватно-корпоративну, тобто акціонерну);
- ·прямий продаж об’єктів приватизації;
- ·відкритий конкурс на продаж;
- ·аукціон.
В Україні допускалися значні викривлення процесів роздержавлення і приватизації у зв’язку з корумпованістю усіх ешелонів влади (прикладом може служити незаконна приватизація металургійного гіганта “Криворіжсталь” у 2004 році та десятків інших об’єктів).
У країнах, які порівняно недавно були прилучені до планової економічної системи, одним з методів стала реприватизація – безкоштовне повернення об’єктів власності, відібраних у процесі так званих соціалістичних перетворень, колишнім приватним власникам або їх спадкоємцям (у країнах Балтії – Литві, Латвії і Естонії, Центральної Європи – Чехії, Польщі, Угорщині, Словенії, Хорватії, Болгарії, Македонії, Словаччині та інших).
Основною метою роздержавлення і приватизації є створення багатоукладної економіки ринкового типу з великою кількістю власників, виникнення суб’єктів ринкової економіки, формування ринкового середовища та умов конкуренції, нової системи економічних відносин, зрештою – підвищення ефективності суспільного виробництва і зростання загального добробуту нації.
У першу чергу розпочалася так звана мала приватизація – приватизація підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, житлово-комунального господарства, легкої, харчової, будівельної, місцевої промисловості, матеріально-технічного постачання, збиткових підприємств усіх галузей
Ці об’єкти мають найбільший вплив на розвиток споживчого ринку і сприяють стабілізації державного бюджету та економіки в цілому. Проте без великої приватизації – роздержавлення і приватизації усіх галузей економіки, а насамперед землі – вирішального об’єкта власності – процес переходу до ринкової економіки не може бути завершеним.
Постсоціалістичні країни за майже два десятки років ринкових перетворень пройшли шлях різної довжини. Більшість з них уже визнано країнами з ринковою економікою. На жаль, Україна, стартові ринкові умови якої були далеко не найгіршими, а у пострадянському просторі – чи не найкращими, у черговий раз не скористалася з своїх переваг, вона значно відстала від деяких інших пострадянських країн у широті і темпах ринкових реформ. Втім, перехід усе ж відбувається, уже в 2005 році Україну визнали країною з ринковою економікою, а у лютому 2008 році прийняли до Світової організації торгівлі (СОТ), що відкриває перспективи її входження до світового економічного простору.
3. Cтановлення сучасної цивілізації та економічної єдності світу
Вивчення теорії економічного розвитку передбачає творче осмислення рушійних сил соціально-економічного прогресу. Це