Електризація тіл
План
План. 2
1. Електризація тіл. Два роди зарядів. 3
2. Взаємодія заряджених тіл. Провідники і непровідники електрики. 6
Література. 9
1. Електризація тіл. Два роди зарядів
У повсякденному житті ми часто можемо спостерігати електричні явища. Розчісуючи сухе волосся пластмасовим гребінцем, ви, мабуть, спостерігали дрібненькі іскорки і потріскування. Це і є невеликі блискавки і громи.
Якщо при цьому гребінець піднести до дрібненьких клаптиків паперу, то вони будуть притягуватися до нього. Коли скляну паличку потерти об шовк або аркуш сухого паперу, то ця паличка набуде властивості притягувати різні тіла. Так само поводить себе, наприклад, і ебонітова паличка, потерта об шерстяну тканину чи вовну.
Ще у VII ст. до н. е. ця особливість була виявлена у янтарю (бурштину)
Янтар — скам'яніла смола хвойних дерев, що росли на землі багато сотень тисяч років тому.
Явище, в результаті якого тіла набувають властивості притягувати інші тіла, здавна називають електризацією тіл, а самі тіла називаються наелектризованими або ж такими, що мають електричний заряд.
Під час вивчення фізики у 7-му класі ви дізнались, що всі тіла, які нас оточують, складаються з атомів, а атоми можуть об'єднуватися в молекули — «мікроцеглинки» речовини. До складу всіх без винятку атомів (і молекул) входять так звані елементарні частинки, що мають невід'ємні від них електричні заряди, наприклад електрони і протони: електрони мають негативний заряд, а протони — такий самий за значенням, але позитивний.
Тіла заряджаються не лише у разі натирання одних тіл іншими. Під час будь-якої взаємодії різнорідних тіл та безпосереднього контакту відбувається їх заряджання. Але при натиранні контакт між тілами щільніший і вони заряджаються сильніше, що легше виявити під час дослідів.
Усі заряджені тіла притягують до себе інші тіла, які не були зарядженими.
Деякі властивості можна виявити під час дослідження взаємодії заряджених тіл. Зарядимо натиранням об хутро ебонітову паличку і підвісимо її на нитці.
Якщо тепер піднести до неї так само заряджену іншу ебонітову паличку, то заряджені палички будуть відштовхуватися.
Якщо ж до зарядженої ебонітової палички піднести заряджену тертям об шовк чи сухий папір скляну паличку, то палички будуть притягуватись одна до одної.
З цих дослідів можна зробити висновок, що однаково заряджені тіла відштовхуються, а по-різному заряджені тіла притягуються.
Найрізноманітніші досліди показують, що заряди бувають двох видів: одні такі самі, як на ебонітовій паличці, а інші — як на скляній. Заряди, як на склі, потертому об шовк, назвали позитивними, а заряди, як на янтарі, потертому об хутро,— негативними. Позитивні заряди позначили знаком «+» (плюс), а негативні — «–» (мінус).
Тепер можна зробити такі висновки:
1) існують незаряджені та заряджені тіла або частинки, з яких вони складаються;
2) одноименно заряджені тіла або частинки відштовхуються, а різнойменно заряджені — притягуються;
3) під час взаємодії різнорідних тіл вони заряджаються різнойменно і, відповідно, притягуються одне до одного;
4) елементарні частинки, що входять до